Автор: med1

14 червня в Україні традиційно відзначається Всесвітній день донора крові.

 Переливання крові дозволяє щорічно рятувати мільйони людей. А, здавши кров навіть один раз, ви можете врятувати три життя. Всесвітній день донора крові може стати хорошою точкою відліку для нової звички – порятунку життів. Про підготовку до процедури донації крові, про користь для здоров’я та найпоширеніші міфи про донорство розповідаємо разом з найбільшою платформою для донорів в Україні ДонорUA. 

Користь донорства для здоров’я

Окрім того, що, здавши кров один раз, можна врятувати три життя, ви ще й отримуєте користь для власного здоров’я. Щоб подивитись перелік медичних закладів, де можна здати кров, натисніть тут.

• Вже одна донація стимулює роботу серця, печінки та селезінки.
• Регулярне донорство знижує ризик розвитку тромбозів та онкологічних захворювань.
• Системні донори загалом менше хворіють і довше живуть, що може бути пов’язано як з користю від самих донацій, так і з тим, що такі люди ведуть здоровіший спосіб життя.
• Донорську кров перевіряють на ВІЛ, сифіліс і гепатити, а перед її здачею у людини перевіряють рівень гемоглобіну та деякі інші показники крові. Тож донорство — гарний спосіб до певної міри контролювати стан свого здоров’я.
• Так званий ефект warm glow, коли людина відчуває радість від зробленої доброї справи — теж про здоров’я, зокрема ментальне.

Як підготуватись до здачі крові

Кров здають у першій половині дня. Перед цим варто добре виспатися, а напередодні — не перевтомлюватися. За 48 годин до донації не слід вживати алкоголь та медикаменти.

Протягом доби перед здачею крові необхідно дотримуватися нескладної дієти, відмовившись від:

• молочних продуктів;
• яєць;
• жирного м’яса, ковбас, копчених виробів;
• снеків і фастфуду;
• жирних солодощів.

Основу вашого меню мають складати вуглеводи — каші, макарони, картопля (печена або варена), хліб. Жири краще вживати лише рослинні, м’ясо та рибу — нежирних сортів. Ласувати можна фруктами чи сухофруктами, сухим печивом, солодкими сухариками.

Зранку перед донацією слід легко поснідати — наприклад, кашею на воді та солодким чаєм з печивом. А от каву краще не пити ні перед процедурою, ні після.

Від куріння, якщо ви палите, варто утримуватися 2 години перед здачею крові і 2 години після.

Після донації, за можливості, уникайте суттєвих фізичних навантажень та алкоголю протягом 12 годин, вдосталь їжте і пийте побільше рідини.

ТОП-5 поширених міфів про донорство крові

Міф 1: Після здачі крові люди непритомніють

Правда: Якщо людина не має протипоказань до донорства і правильно підготувалась до процедури, ймовірність виникнення неприємних симптомів після донації дуже низька. Може виникнути короткочасне запаморочення або слабкість. Після процедури варто залишитися у центрі крові на 15-20 хвилин, аби вам надали допомогу в разі необхідності.

Міф 2: Донорство крові допомагає схуднути

Правда: Організм дійсно витрачає деяку кількість калорій на відновлення крові, однак ці енерговитрати не компенсують неправильного харчування та браку фізичної активності. Проте регулярне донорство надихає людей уважніше ставитися до свого здоров’я, наслідком чого може стати нормалізація ваги.

Міф 3: Донором може бути лише людина з ідеальним здоров’ям

Існує ряд протипоказань до донорства крові — деякі хвороби та період відновлення після них, вживання певних ліків тощо. Але є й відносні фактори — скажімо, регулярному донору краще не палити, проте саме по собі куріння не протипоказанням, якщо не призвело до розвитку хвороб. Те ж стосується і зайвої ваги. Більшість людей може здавати кров, хоча остаточне рішення приймає лікар під час попереднього огляду.

Міф 4: Під час донації можна заразитися

Для забору крові використовуються одноразові стерильні системи, тож донор заразитися не може. Отриману кров також перевіряють на ряд захворювань, і в разі виявлення якогось з них — кров утилізують. Тож для реципієнта переливання також є безпечним у цьому плані.

Міф 5: Здавати кров — шкідливо для здоров’я

Часом можна почути, що регулярне донорство крові виснажує організм, але насправді все навпаки. Донації стимулюють відновлювальні процеси в організмі, знижують ризик розвитку онкологічних і серцево-судинних захворювань.

З нагоди Всесвітнього дня донора крові, що відзначається 14 червня, ВООЗ проведе кампанію під гаслом: «Здавайте кров, даруйте надію: разом рятуємо життя». Всесвітній день донора крові – привід нагадати про заслуги мільйонів добровольців, які безоплатно здають свою кров, щоб подарувати іншим шанс продовжити життя. Їхня щедрість рятує людей від смерті, згуртовує суспільство і є виразом духу солідарності. Ця пам’ятна дата – не лише данина подяки донорам, але й можливість звернути увагу на незмінно гостру потребу регулярного донорства безпечної крові.

Цього року компанія присвячена надії, яку приносить кожна крапля донорської крові. Щороку переливання крові потребують мільйони пацієнтів, і кожен акт донорства стає для них джерелом надії.

Цілі кампанії цього року:

• підвищити обізнаність громадськості про критичну потребу в донорській крові та плазмі та про те, яку роль їх наявність відіграє в житті пацієнтів;
• мотивувати як нових, так і традиційних донорів до регулярної здачі крові для підтримки стабільного та достатнього запасу донорської крові;
• підкреслити внесок донорів крові у покращення показників здоров’я та благополуччя населення та пропагувати цінності солідарності, співчуття та взаємодопомоги за допомогою практики донорства крові.

Повномасштабна війна, спричинена вторгненням російської армії в Україну, докорінно змінила все наше життя. І незважаючи на всі жахіття, ми демонструємо справжні дива — дива єдності, хоробрості, незламності. Щодня до лікарень прибувають нові поранені бійці, і їм ми можемо допомогти, здавши кров, яка рятує життя військових. Потреба в донорській крові лишається стабільно високою. Донорської крові потребують також цивільні, що постраждали від воєнних дій. Не скасувала війна і планових ургентних операції, онкологічних захворювань, ускладнених пологів. В Україні завжди існував дефіцит донорської крові, й наразі ця проблема стала особливо гострою.

Донором може стати практично будь-яка здорова людина у віці від 18 до 60 років, якщо вона не має протипоказань. Люди з масою тіла менше 50 кг або зрості менше 150 см допускаються до донорства в індивідуальному порядку лікарем-трансфузіологом. При цьому об’єм однієї донації не повинен перевищувати 12% об’єму циркулюючої крові. Стандартний об’єм заготівлі крові (донації) 450 ± 50 мл без урахування кількості крові, що взяли для аналізів (до 40 мл).

В середньому чоловік може здавати кров 5 разів на рік, а жінка – 4. Плазму можна здавати до 12 разів на рік.

Існують абсолютні протипоказання, що не дозволяють людині здавати кров: венеричні та інфекційні захворювання (ВІЛ-інфекція, СНІД, сифіліс, вірусний гепатит, туберкульоз, бруцельоз, тиф, лепра тощо), злоякісні пухлини і хвороби крові. Також не допускаються до донорства люди з органічними захворюваннями ЦНС, повною відсутністю слуху та (чи) мови, психічними захворюваннями, наркоманією, алкоголізмом, серцево-судинними хворобами, захворюваннями шкіри (псоріаз, екзема, різні дерматози), хронічними хворобами шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразка шлунка), захворюваннями печінки, жовчовивідних шляхів, нирок. 

Донорам не рекомендується:

– Увечері напередодні здачі крові їсти жирну, смажену, гостру, копчену їжу, молочні продукти, олію, яйця, гриби, горіхи, банани, буряк.

– Вживати алкоголь менш ніж за дві доби (48 годин) до процедури.

– Приймати анальгетики та аспірин (ці речовини погіршують здатність крові згортатися)  менш ніж за три доби (72 години) до процедури.

– Палити менш ніж за годину до процедури.

– Здавати кров натщесерце. Вранці, в день здачі крові, рекомендується з’їсти нежирний вуглеводний сніданок (зварена на воді каша, сухе печиво) і випити велику кількість рідини (солодкий чай).

– Здавати кров при погіршенні стану здоров’я: озноб, запаморочення, головний біль, слабкість.

Після донації дуже важливо правильно харчуватися, аби відновити не лише кількість, а й якість крові. Їжа, багата на залізо, – одна з важливих умов відновлення після здачі. Це передусім продукти тваринного походження: м’ясо (особливо червоне), печінка, риба та різноманітні морепродукти. 

Якщо ви не вживаєте такої їжі, запаси заліза допоможуть поповнити шпинат, горох, броколі, квасоля, спаржа,  а також хліб, крупи та макарони. Проте організм зможе засвоїти лише 10% заліза з рослинних джерел. Покращити ситуацію допоможе вітамін С, який стимулює засвоєння заліза. Найкращі харчові джерела вітаміну С – свіжа зелень та ягоди, цитрусові, фрукти, капуста, свіжі помідори.

Протягом пари годин після їжі не вживайте чай або каву. Танін у цих напоях погіршує засвоєння заліза. Негативно впливають і молочна продукція, клітковина, яйця та шоколад.

Здати кров в м. Харкові можна у КНП ХОР «Обласний  Центр  Служби  Крові»,  за адресою  вул.  Клочківська,  366. Донор – Центр в ТРЦ Нікольський вул. Сковороди Григорія, 2а.  

Кожна здача крові – це дорогоцінний дар, який рятує життя, а неодноразове донорство – ключ до забезпечення достатніх запасів безпечної крові.

Можливо, саме Ваша кров подарує життя людині, яка зазнала лиха!

• як користуватися смартфоном і комп’ютером;
• як безпечно шукати інформацію в Інтернеті;
• як створювати особисті облікові записи;
• як захистити свої дані онлайн та інші корисні навички в мережи інтернет.

Всесвітній день без тютюну щороку відзначають 31 травня. Цього року ВООЗ та активісти в галузі охорони здоров’я з усього світу знову об’єднають свої зусилля для інформування громадськості про шкідливі прийоми, до яких вдається тютюнова індустрія. Гаслом цього дня в 2025 році обрано «Викриємо хитрощі маніпуляторів!» Це розкриття прийомів, якими користуються виробники тютюнових та нікотиновмісних виробів. Цього разу кампанія Всесвітнього дня без тютюну буде присвячена викриттю стратегій, якими користуються виробники тютюнових та нікотиновмісних виробів для того, щоб зробити свою шкідливу для здоров’я продукцію привабливішою, насамперед – для молоді. Викриваючи ці прийоми, ВООЗ підвищує обізнаність громадськості, виступає за посилення антитютюнової політики, включаючи введення заборони на використання у тютюнових та нікотиновмісних виробах ароматизаторів, які роблять їх більш привабливими, та захищає здоров’я людей.

До поширених прийомів тютюнової промисловості відносяться:

• використання ароматизаторів та смакових добавок: ці добавки призначені для маскування різкого смаку та запаху тютюну та підвищення його смакової привабливості;
• цільовий маркетинг: елегантний дизайн виробів, приваблива упаковка та кампанії у цифрових медіа використовуються для гламуризації шкідливих продуктів;
• оманливий дизайн продукції: деякі вироби імітують солодощі чи іграшки, що робить їх привабливими для дітей та підлітків.

Ці прийоми не тільки підштовхують їх до вживання тютюну та нікотину, а й ускладнюють відмову від куріння, підвищуючи ризик формування залежності та розвитку довгострокових наслідків для здоров’я.

У сучасному суспільстві паління залишається поширеною звичкою серед різних груп населення, в тому числі серед жінок, підлітків і навіть дітей. За даними ВООЗ, у світі від захворювань, пов’язаних з палінням тютюну кожні 6 секунд помирає одна людина, а щорічно з цієї причини вмирають близько 5 мільйонів чоловік. 

До найбільш поширених негативних наслідків тютюнопаління для здоров’я людини відносять: 

– Рак легенів. Тютюнопаління підвищує ризик розвитку раку легенів в 20 разів у порівнянні з тими, хто не палить. У свою чергу, внаслідок відсутності симптомів та складності лікування на пізніх стадіях захворювання, від раку легенів помирає більше людей, ніж від будь-якого іншого виду раку. Ризик захворювання тим вище, чим більше стаж паління, чим більше сигарет палять за день, чим більша кількість диму, що вдихається, а також чим вищий вміст смол і нікотину в сигаретах.

– Хронічні захворювання легенів. Паління тютюну є провідною причиною хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) – хвороби, для якої характерно прогресуюче ушкодження тканин легенів, звуження дихальних шляхів, що призводить до дихальної недостатності. Захворювання спровоковано аномальною запальною реакцією тканини легенів на подразнення шкідливими часточками або газами, перш за все (до 80 % випадків) — тютюновим димом. Ризик розвитку ХОЗЛ особливо високий серед осіб, які починають палити в молодому віці, оскільки тютюновий дим значно уповільнює розвиток легенів.

Крім того, тютюн сприяє тяжкому перебігу астми, яка обмежує активність людини і є причиною втрати працездатності. 

– Паління є головним фактором ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Курці страждають від ішемічної хвороби серця та цереброваскулярного інсульту в 2-4 рази частіше, ніж люди, що не палять. Навіть ті, хто є пасивними курцями, мають підвищену ймовірність розвитку серцево-судинних захворювань на 25-30%. 

– Вплив на репродуктивне здоров’я. Паління пов’язують зі зниженням фертильності, тому жінки, що палять можуть зазнавати труднощів при спробах завагітніти або страждати від безпліддя. Крім того, є ймовірність, що паління серед жінок репродуктивного віку пов’язано зі зростанням кількості позаматкових вагітностей, оскільки тканини фалопієвих труб уразливі до впливу компонентів тютюнового диму. 

У немовлят, які зазнали внутрішньоутробного впливу токсинів тютюнового диму в результаті куріння матері або її контакту з вторинним тютюновим димом, частіше спостерігається зниження маси тіла при народженні. Після народження такі діти нерідко відстають у фізичному і розумовому розвитку. 

Діти молодшого віку, які піддаються впливу вторинного тютюнового диму, мають високий ризик виникнення і загострення астми, а також часті інфекції нижніх дихальних шляхів. 

– Туберкульоз. Мікобактерії туберкульозу, потрапляючи на пошкоджену слизову бронхів, знаходяться в сприятливому середовищі для розмноження і розвитку захворювання. Курці, як правило, не помічають симптомів хвороби, таких як тривалий кашель, вважаючи, що це наслідок тютюнопаління. Активна форма туберкульозу, ускладнена згубним впливом паління на стан легенів, значно підвищує ризик інвалідності і смерті від дихальної недостатності.

Останнім часом, в якості альтернативи традиційним сигаретам широку популярність набувають системи електричного нагрівання тютюновмісних виробів (ІQOS,  Ploom, glo і PAX). Це пристрої, в яких табак нагрівається, а не горить, тому, як зазначають виробники, утворюється аерозоль, що містить нікотин та мінімальну кількість шкідливих домішок типу смол та чадного газу.

 Незалежна оцінка тютюнових стіків для приладів електричного нагрівання показала, що в аерозолях від таких стіків концентрація більш ніж 20 небезпечних і потенційно небезпечних хімічних речовин значно перевищує їх концентрацію у стандартному тютюновому димі. 

Всесвітня організація охорони здоров’я констатує, що паління навіть тих тютюнових виробів, які нібито містять меншу кількість шкідливих речовин не є безпечними для здоров’я, так як, віддалені наслідки впливу на організм деяких речовин поки що невідомі, крім того, містять нікотин, що викликає сильну фізичну залежність. 

В м. Харкові кваліфіковану допомогу з питання лікування нікотинової залежності можна отримати в КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня», за адресою: м. Харків, вул.  Академіка Павлова, 46.

З 1 червня в Україні настає епідемічний сезон холери. Це пояснюється сприятливою температура навколишнього середовища. В спекотний період збудник розмножується у харчових продуктах, воді тощо.Тож з початку червня в Україні починається посилений епідеміологічний нагляд за всіма випадками гострих кишкових інфекцій.

Холера це гостре інфекційне захворювання, яке передається фекально-оральним шляхом.

Збудник патології — холерний вібріон (Vibrio cholerae) серогруп О1 або О139.

ОСНОВНІ СИМПТОМИ ХОЛЕРИ:

• водяниста діарея (випорожнення можуть мати білий колір і нагадувати “рисовий відвар”);
• сильне зневоднення;
• блювання;
• м’язові судоми;
• зниження тиску, слабкість;
• порушення кислотно-лужного балансу.

У важких випадках може призвести до смерті, якщо не надати своєчасну медичну допомогу.

Зараження відбувається через вживання інфікованої води, продуктів харчування, через контактно-побутовий та змішаний шляхи.

Найбільший ризик виникає в регіонах з поганими санітарними умовами та відсутністю доступу до чистої питної води.

Хворі на холеру у перші дні інфекції дуже заразні.

Найчастіше хворіють діти, люди похилого віку, особи зі зниженою кислотоутворювальною функцією шлунка та паразитарними захворюваннями.

Після хвороби залишається нестійкий імунітет.

Інкубаційний період у середньому становить 1–2 дні іноді від кількох годин до 5 днів.

Прояви інфекції починаються з діареї вночі чи вранці. Хворий відчуває імперативні позиви. Дефекація (від 3–5 до 20–30 разів на добу) характеризується рясними виділеннями. Кал швидко втрачає колір і стає рідким. Поступово випорожнення хворого набувають вигляду рисового відвару із запахом тертої картоплі чи риби. 

ПРОГНОЗ ПРИ ХОЛЕРІ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД РЯДУ ФАКТОРІВ: 

– своєчасність початку лікування;

– тяжкість перебігу та ступінь зневоднення організму;

– вік пацієнта;

– наявність супутніх захворювань;

– своєчасність виявлення та лікування ускладнень. 

ПРОФІЛАКТИКА ХОЛЕРИ:

• вживання лише кип’яченої або бутильованої води;
• миття рук з милом;
• уникнення сирих морепродуктів та немитих овочів/фруктів;
• покращення санітарії та гігієни.

За наявності загрози виникнення холери здійснюється госпіталізація всіх пацієнтів з проявами гострої кишкової інфекції з наступним призначенням бактеріологічного дослідження.

Людей, які контактували з хворими чи джерелами холери, рекомендовано ізолювати на 5 днів під спостереження та для обстеження.

У разі зараження лікування полягає у швидкому відновленні рідини (регідратація) і, за потреби, застосуванні антибіотиків.

Для специфічної профілактики інфекції використовуються різні типи холерних вакцин.

Наразі Всесвітньою організацією охорони здоров’я зареєстровано та застосовується 3 пероральні вакцини від холери.

Довідник безбар’єрності

Мета цього тижня — сприяти формуванню в суспільстві культури безбар’єрності: через підвищення обізнаності, мотивацію до змін і популяризацію позитивних прикладів рівності можливостей для всіх.

Безбар’єрність — це коли кожна людина, незалежно від віку, інвалідності, статі чи інших особливостей, може:

• вільно пересуватись;
• навчатися;
• працювати;
• подорожувати;
• користуватись онлайн-послугами;
• впливати на життя громади та країни.

Це — про зручність, повагу та врахування потреб кожного і кожної. Безбар’єрність — це коли можеш.

Національний тиждень безбар’єрності відбувається в межах реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року, розробленої за ініціативи першої леді Олени Зеленської.

З 2005 року у всьому світі з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я у співпраці зі Світовою лігою боротьби з гіпертонією проводиться Всесвітній день боротьби з гіпертонією. 20 річниця Всесвітнього дня боротьби з гіпертонією, що відбудеться 17 травня 2025 року, буде проходити під гаслом: «Вимірюйте артеріальний тиск точно, контролюйте його, живіть довше!». Всі інформаційні заходи з нагоди цього Дня направлені на підвищення обізнаності населення про небезпеку гіпертонії та способи профілактики захворювання.

Артеріальна гіпертонія відноситься до найбільш поширених захворювань людини. За оцінками ВООЗ, гіпертонією страждають близько 1,28 млрд людей віком 30–79 років у всьому світі, дві третини із яких проживають у країнах з низьким або середнім рівнем доходу. Не підозрюють про наявність у себе захворювання 46% людей з гіпертонією, діагностикою та лікуванням охоплено менше половини (42%) пацієнтів. Приблизно кожен п’ятий (21%) гіпертонік контролює своє захворювання. 

За даними статистики, в м. Харкові станом на 01.04.2025 р. зареєстровано 83 688 хворих на гіпертонічну хворобу (за аналогічний період 2024 року 88 151), вперше виявлено 4 443 хворих, захворюваність на гіпертонічну хворобу склала  374,6 на 100 тис. населення.

Артеріальна гіпертонія – мультифакторне захворювання, що характеризується стійким, хронічним підвищенням систолічного (більше 140 мм рт. ст.) і діастолічного (більше 90 мм рт. ст.) артеріального тиску.

Існує два типи цього захворювання:

– Первинна артеріальна гіпертонія (есенціальна) – цей вид гіпертонії становить до 90-95% від числа всіх видів артеріальної гіпертонії.

– Вторинна артеріальна гіпертонія (симптоматична) – становить всього 5-10% від усіх випадків гіпертонії, причиною якої зазвичай служить конкретна патологія того чи іншого органу (серця, нирок, щитоподібної залози та ін.).

На розвиток артеріальної гіпертонії впливають чинники, які можна розділити на ті, що модифікуються, тобто, на які людина може вплинути (паління; ожиріння; стресові ситуації; зловживання алкоголем; гіподинамія), і чинники, що не модифікуються, на які людина вплинути не може (спадковість, стать, вік старше 55 років).

У початкових стадіях клініка захворювання невиражена, хворий тривалий час може не знати про підвищення артеріального тиску, однак з прогресуванням гіпертонії з’являються скарги на головний біль, запамороченням, шум у вухах, болі в області серця, миготіння «мушок» і пелена перед очима,  швидка стомлюваність, зниження працездатності та пам’яті, дратівливість,  переважання тривожних настроїв.

 Людина не завжди помічає ознаки гіпертонії та іноді приймає симптоми за звичайну перевтому. Якщо протягом тривалого часу не звертати увагу на високі значення показників артеріального тиску, серцево-судинна система повільно, але незворотньо змінюється. А оскільки кровоносна система забезпечує живленням всі органи і тканини, то порушення цього процесу призводить до дисфункції останніх та викликає найнебезпечніші ускладнення: гіпертонічний криз; інфаркт міокарда; інсульти головного мозку; хронічна ниркова недостатність; аневризма аорти та інші. 

За особливість гіпертонії мати майже безсимптомний перебіг та загрожувати тяжкими ускладненнями її називають «тихим убивцею».

Для діагностики гіпертонії застосовують вимірювання артеріального тиску протягом декількох днів в різний час доби – так званий профіль тиску. Найточніше він визначається за допомогою добового моніторингу тиску, як правило, з одночасною реєстрацією ЕКГ.

Для зменшення ризику розвитку артеріальної гіпертонії, необхідно дотримуватися простих і ефективних заходів, спрямованих на зміну поведінки і способу життя: 

1. Зниження і нормалізація маси тіла шляхом корекції харчування: доцільно включати в раціон продукти багаті кальцієм (молочні знежирені продукти), калієм, магнієм, харчовими волокнами (овочі, фрукти, зелень, хліб грубого помелу, висівки), знежирені або страви з низьким вмістом жиру; рибу (не менше 2 разів на тиждень). Обмежити вживання продуктів, що містять насичені жири, солодощі. Як встановлено: зниження маси тіла на 1 кг супроводжується зниженням показників систолічного тиску на 1,5-3 мм рт. ст., діастолічного  – на 1-2 мм рт. ст.
2. Щоденні динамічні аеробні фізичні навантаження протягом 30-60 хвилин (наприклад, прогулянки швидким кроком, плавання, катання на велосипеді тощо). 
3. Обмеження споживання кухонної солі (до 5 г на добу). 
4. Утримуватися від вживання алкоголю. За новітніми дослідженнями встановлено, що безпечних доз вживання алкоголю не існує. Виходячи з цього, вживання алкоголю некорисно ані для здорових людей, ані для людей з певними захворюваннями, особливо серцево-судинними. Слід також враховувати можливу небажану взаємодію алкоголю з антигіпертензивними лікарськими засобами.
5. Куріння, будучи одним із факторів виникнення захворювань серця, сприяє швидкому зношуванню та старінню серцево-судинної системи, тому лікарі наполегливо рекомендують припинити палити.

Медикаментозну терапію при гіпертонії призначає виключно лікар після ретельного обстеження та визначення ступеню захворювання, наявності ризику ускладнень та супутніх станів (цукровий діабет, захворювання нирок тощо). Самолікування артеріальної гіпертензії, пропуск прийому медикаментів або вживання їх у не терапевтичних дозах призводить до швидкого розвитку ускладнень, що може стати причиною глибокої інвалідності чи смерті людини.

В м. Харкові амбулаторне спостереження пацієнтів з гіпертонією здійснюється у всіх міських поліклініках як сімейними лікарями, так й лікарями-кардіологами. Стаціонарна спеціалізована медична допомога таким хворим  надається в КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР (пров. Станіслава Партали, 3А), КНП «Міська клінічна лікарня №8» ХМР (вул. Салтівське шосе 266-Г), КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» ХМР (пр. Героїв Харкова 195), КНП  «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР (пр. Олександрівський 122), КНП «Міська клінічна лікарня №27» ХМР (вул. Гр. Сковороди 41), КНП «Міська лікарня №28» ХМР (вул. М. Гуревича 14).

ТОВ «Сигма-орто» розпочало свою діяльність у 2016 році і на сьогодні є дуже відомим і потужним виробником протезів нижніх кінцівок в Україні, досвід наших спеціалістів сягає більше 25 років і дозволяє виробляти вироби будь-якої складності.

Обслуговування пацієнтів проводиться безпосередньо на підприємстві, а також здійснюються виїзди до пацієнтів додому, реабілітаційних центрів, пансіонатів тощо.

Серед  пацієнтів ТОВ «Сигма-орто»  не тільки цивільні, але і військовослужбовці, що втратили кінцівки під час АТО та повномасштабного вторгнення РФ в Україну, в тому числі громадяни інших держав, що служили в лавах ЗСУ. Майже всі звертаються до них повторно, цінуючи якість наданої послуги.

Підприємство не припиняло роботу навіть на початку повномасштабної війни і зараз працює, забезпечуючи не тільки харків’ян, але й  інших громадян України якісними виробами.

Зазначимо, що згідно Постанови КМУ № 321 від 05.04.2012 року, забезпечення протезними виробами осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення є безкоштовним. Але не кожен пацієнт, що потребує протезування, знає про це.

Контакти:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СИГМА – ОРТО»

61141, м. Харків,

вул. Клочківська, буд. 191, кв.167;

тел. 057-781-90-60                                                                                            

www.sipma-orto.netsigma-orto@ukr.net

В травні місяці в Україні та світі проводиться Європейський тиждень громадського здоров’я. Цьогоріч ця подія відбуватиметься з 12 по 16 травня 2025 року. Європейський тиждень громадського здоров’я започатковано в 2019 році. Тоді ж до нього приєдналася і Україна. Ця подія має на меті привернути увагу до здоров’я та добробуту громадян.

Громадське здоров’я — термін, що виходить поза рамки медичної сфери. Це і про те, щоб люди не тільки жили довго, а й при цьому до найстаршого віку зберігали активність, світлий розум і любов до життя. Це також про психічний та соціальний добробут кожного з нас.

Йдеться про те, що здоров’я — це не щось наявне або відсутнє за збігом обставин. Власне й громадське здоров’я – це сукупність виборів та дій. Це – формування (і реформування) системи охорони здоров’я, співпраця урядових, неурядових організацій, бізнесу і громадянського суспільства та піклування: держави — про громадян, громадян — одне про одного та про державу і кожного з нас – про власне здоров’я.

Кожен громадянин має право на охорону здоров’я згідно з Конституцією. Це право включає, зокрема:

• медичну допомогу та догляд;
• безпечне довкілля;
• захист від наслідків природних та антропогенних катастроф;
• санітарно-епідемічне благополуччя;
• безпечні й здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку.

Разом із тим, всі ми відповідаємо за своє здоров’я і простими діями та рішеннями можемо впливати на його збереження. Що може кожен:

• дотримуватися здорового способу життя;
• робити всі щеплення за графіком, зокрема й в дорослому віці;
• самоізолюватися в разі інфекційної хвороби;
• використовувати бар’єрну контрацепцію;
• ходити на профілактичні огляди до лікаря щороку, навіть якщо нічого не болить;
• щороку робити тести на ВІЛ і гепатит С, щоб вчасно почати лікування і не заражати інших;
• пройти курси домедичної допомоги, щоб за потреби допомогти іншим;
• ділитися з іншими правдивою інформацією про здоров’я та користуватися лише офіційними джерелами інформації.