Skip to main content

Автор: med1

Чому виникає істерика в дитини та як її зупинити?

Істерики у дітей можуть бути результатом емоційного перевантаження, труднощів з вираженням почуттів, стресу. Розуміння причин примхливої поведінки допоможе батькам коректно реагувати на ситуацію.

Що таке істерика?

Дитяча істерика — це емоційна реакція, яка проявляється у вигляді криків, плачу, капризування чи агресії. Найчастіше виникає у малюків віком від одного до чотирьох років (період, коли дитина ще не вміє достатньо зрозуміло виражати свої почуття словами). Істерика може супроводжуватися напруженням кінцівок, вигнутою спиною, свідомим тупанням ногами, падінням на підлогу.

Істерика в дитини може бути наслідком емоційного перевантаження, наприклад, неспроможності впоратися з гнівом, надміру негативних вражень, невдачі в повсякденних справах (грі, навчанні) чи розчарування. Сплески емоцій можуть виникати внаслідок втоми, голоду чи зміни оточення (наприклад, в дитячому садочку, на ігровому майданчику, в магазині, в гостях).

Ще однією ймовірною причиною є потреба привернути увагу батьків або отримати бажане (іграшку, ґаджет, солодощі), тобто маніпуляція. Маніпулятивна поведінка може проявлятися вже у два-три роки, коли діти починають усвідомлювати свою здатність впливати на оточуючих. Дитячі маніпуляції можуть посилюватися в дошкільному віці та в ранньому шкільному віці, коли діти стають більш соціально активними.

Як зрозуміти, що в дитини істерика?

Ознаки дитячої істерики можуть включати різкі крики, плач, агресивні жести (відштовхування інших людей), падіння на підлогу. Дитина може червоніти, трястися, не реагувати на заспокійливі слова або спроби батьків втішити. Інколи діти затримують дихання, блюють, ламають речі або травмують себе (наприклад, кусають, щипають, б’ються головою до стіни, підлоги, меблів) чи інших людей, тікають.

Види дитячих істерик

На незадовільну ситуацію діти можуть реагувати по-різному — реакція залежить від їхнього віку, рівня розвитку. Найпоширенішими видами та проявами істерик у дітей є:

  • емоційні реакції — з’являються через фрустрацію (стан, що виникає внаслідок неможливості досягти бажаного) чи страх;
  • соціальні реакції — пов’язані з бажанням привернути увагу оточуючих;
  • фізичні реакції — падіння на підлогу, судоми.

Істерики можуть також бути пов’язані з певними ситуаціями, наприклад, відвідуванням нових місць або розлукою з батьками.

Стадії істерики в дитини

Зазвичай дитяча істерика має чітко виражені етапи, розуміння яких допоможе дорослим правильно відреагувати на ситуацію. Стадії істерики в дитини:

  1. Перша стадія — роздратування, вередливість, прояви невдоволення.
  2. Друга стадія — активний крик, плач, падіння на підлогу або агресія.
  3. Третя стадія — піковий момент, під час якого дитина перебуває у стані крайнього емоційного напруження, важко піддається заспокоєнню.
  4. Четверта стадія — дитина втрачає сили, заспокоюється, але може почати плакати знову через виснаження.

Загалом істеричні прояви невдоволення є частиною дорослішання. Але батьки можуть зменшити частоту та тяжкість істерик у малюків чи підлітків.

Що відбувається з організмом дитини під час істерики?

Під час істерики в організмі дитини відбувається активна реакція стресу, задіюються дві частини головного мозку — мигдалеподібне тіло (відповідає за емоції страху або гніву) і гіпоталамус (частково контролює частоту серцевих скорочень, температуру). Зростає рівень гормону адреналіну, що викликає прискорене серцебиття і підвищений артеріальний тиск. Дитина може відчувати м’язове напруження, що провокує тремтіння або судоми, підвищується потовиділення. Дихання пришвидшується, стає поверхневим — виникає ймовірність запаморочення. Контроль над емоціями відсутній — внаслідок емоційного та фізичного виснаження з’являється втома, загальне самопочуття погіршується.

Істерики у дітей до року

Істерики у дітей до року зазвичай проявляються сильним плачем, криком, фізичною реакцією (наприклад, стисненням рук і ніг). Прояви невдоволення, капризи однорічної дитини можуть бути спричинені голодом, втомою, дискомфортом внаслідок поганого самопочуття, мокрих підгузків, незручного одягу або бажанням уваги — малюк ще не вміє говорити. Дорослим важливо реагувати спокійно, намагатися зрозуміти дитячі потреби, створювати комфортну атмосферу.

Істерики у дітей 2-4 років

Істерики у дітей віком двох-чотирьох років є нормальним етапом розвитку, оскільки малюки вчаться висловлювати свої потреби. Зазвичай діти можуть провокувати до дев’яти істерик впродовж тижня, якщо переживають сильні емоції через страх, втомлюваність або не отримують бажане. Малята часто не можуть контролювати свої емоції, оскільки їхня здатність до саморегуляції ще формується. Батькам потрібно бути терплячими, встановлювати чіткі межі дозволеного, допомагати дітям зрозуміти власні емоції.

Істерики у віці 4-6 років

Істерики у дітей віком чотирьох-шести років трапляються рідше, ніж у малюків, проте все ще можливі через емоційні труднощі, фрустрацію або стрес. Діти вже мають більш розвинені навички спілкування, але не завжди здатні зрозуміло висловити свої почуття. Істерики можуть виникати через конфлікти з однолітками, братами та сестрами або щоденні ритуали (вмивання, одягання, відвідування дитсадка) та проявлятися криком, плачем, агресією, відмовою виконувати прохання дорослих. Зазвичай капризування з часом минає — зростаючи, діти вчаться висловлювати потреби та емоції більш конструктивно.

Істерика у підлітка

Істерика у підлітків виникає у 12-16 років (період гормональних змін, емоційної нестабільності). Підлітки не завжди мають достатньо навичок для контролю емоцій — ймовірні вибухи гніву, що проявляються плачем, непокорою, агресією. Причинами поведінки можуть бути стрес, конфлікти з друзями або батьками, успішність в школі чи соціальний статус.

Небезпека істерик у підлітковому віці полягає в наслідках — конфліктах (наприклад, в сім’ї, з друзями, в школі), що можуть стати причиною соціальної ізоляції, депресії, розладів харчової поведінки, суїциду. Якщо сильні істерики у підлітка відбуваються регулярно, необхідна консультація психолога.

Істерика у дитини-аутиста

Істерики у дітей-аутистів можуть виникати через стрес, який є наслідком труднощів сприйняття навколишнього світу, нездатності висловити свої емоції, зміни повсякденного способу життя, звичок або перевантаження сенсорними стимулами (наприклад, надто гучним звуком або яскравим світлом). Істерична поведінка може виникати в будь-якому віці, але часто проявляються з двох-трьох років, коли дитина починає більш активно взаємодіяти з навколишнім світом.

Під час істерики дитина з розладом аутичного спектру може демонструвати фізичну агресію, крики, відсторонення. Небезпека істеричного стану полягає в можливому травмування себе та оточуючих, негативному впливі на соціальну інтеграцію. Необхідно спостерігати за тригерами (провокуючими факторами), які викликають емоційні вибухи, щоб уникнути їх у майбутньому. Для батьків важливо залишатися спокійними, подбати про тишу та безпечне середовище, навчити дитину використовувати техніки заспокоєння (наприклад, дихальні вправи). Може знадобитися допомога психолога, який розповість про методи управління емоціями задля зменшення частоти істерик та покращення загального емоційного стану дитини, її батьків.

Постійні істерики в дитини — це патологія?

Дитячі істерики є нормою, але також можуть свідчити про наявність патологій (емоційних або психологічних проблем). До восьми років істерики можуть бути етапом розвитку, коли діти вчаться керувати почуттями. Проте, якщо сплески є частими, інтенсивними та не минають із зростанням, є ймовірність наявності тривожних розладів, депресії. Якщо емоційні вибухи заважають соціальній взаємодії, навчанню або спричиняють фізичні травми, потрібно звернутися до дитячого психотерапевта.

Під час діагностики лікар оцінює контекст і провокуючі фактори істерик, загальний рівень розвитку дитини й може призначити сеанси психотерапії, поведінкової терапії та, за потреби, медикаментозне лікування. Вчасне звернення до лікаря покращить емоційне здоров’я дитини, її соціальне життя та атмосферу в сім’ї.

Чому в дитини істерика перед сном?

Увечері діти можуть свідомо істерити (наприклад, вимагати додатковий час в ґаджеті, відмовлятися вечеряти, складати іграшки чи вмиватися), щоб якомога довше не лягати спати. Також причинами істерики в дитини перед сном можуть бути:

  • погане самопочуття (наприклад, підвищена температура, біль в животі чи горлі);
  • перевтома (надмірне фізичне чи емоційне виснаження);
  • страх темряви або самостійного перебування в кімнаті;
  • фізичний дискомфорт (голод, спрага, незручний одяг).

Також малята можуть влаштовувати вечірні істерики для привернення уваги батьків у момент, коли вони почуваються найбільш самотніми (наприклад, засинаючи наодинці в ліжку).

При яких захворюваннях у дитини можуть бути істерики?

Нездатність дитини контролювати свої емоції може бути симптомом психоемоційних розладів чи проблем із фізичним здоров’ям. Захворювання та стани, що можуть спричинити напад істерики в дитини різного віку:

  • хвороби, які супроводжуються болем або дискомфортом (наприклад, кір, скарлатина, гастроентерит);
  • психічні розлади (тривога, депресія);
  • неврологічні розлади (епілепсія, аутизм або синдром дефіциту уваги з гіперактивністю);
  • гормональні зміни підліткового віку;
  • стрес або емоційна травма.

Недостатній або неякісний сон також може підвищувати дратівливість та провокувати вередування. Емоційна нестабільність ймовірна внаслідок навколишніх подій (війни, повітряних тривог), на тлі яких розвивається і посилюється страх та переживання. Визначити, чи є причиною постійних істерик у дитини захворювання, може психотерапевт.

Чим небезпечна дитяча істерика?

Зростаючи, більшість дітей сперечаються з батьками, проявляють впертість, непослух, вередують. Проте, якщо гнів, агресія, ворожість провокують непорозуміння, конфліктні ситуації вдома, у дитсадку чи в школі, варто звернутися за допомогою до лікаря. Дитяча істерика може бути небезпечною з наступних причин:

  • фізичні травми — діти можуть випадково або свідомо поранити себе чи оточуючих;
  • соціальна ізоляція — дитина може почати уникати спілкування з однолітками, що вплине на її соціальні навички;
  • емоційний стрес — істерики можуть вплинути на психічне здоров’я, викликаючи відчуття провини або сорому за свою поведінку;
  • зниження самооцінки — нездатність контролювати емоції провокує невпевненість у власних силах.

Часті істерики у дитини заважають навчанню, викликають напругу між батьками і дитиною, породжуючи конфлікти та руйнуючи сімейний затишок, довіру. Якщо істерики є симптомом психічного розладу, їх ігнорування та відсутність лікарської допомоги може ускладнити його перебіг.

Що робити, якщо в дитини істерика?

Якщо у дитини дошкільного або молодшого шкільного віку виникла істерика, дорослим потрібно діяти спокійно, методично. Рекомендації для батьків, як заспокоїти дитину:

  1. Залишайтеся спокійними, не підвищуйте голос — спокій допоможе дитині заспокоїтись.
  2. Огляньте простір навколо та приберіть небезпечні предмети, які можуть поранити.
  3. Підтримуйте доречними заспокійливими фразами (наприклад, «я поруч», «все буде добре»).
  4. Залишайтеся фізично близькими (обіймайте, погладжуйте по спині, тримайте за руку), якщо дитина цього хоче. Якщо фізичний контакт погіршує ситуацію, дайте простір.

Після заспокоєння обговоріть з дитиною, що стало причиною істерики — розмова допоможе ідентифікувати тригер та уникати подібних ситуацій у майбутньому. Необхідно встановити межі та навчити дитину демонструвати емоції прийнятним способом, дотримуватись правил поведінки в соціумі. Також подбайте про режим дня — розклад дає відчуття стабільності, передбачуваності.

Що робити під час істерики у підлітка?

Під час істерики у підлітка дорослим потрібно діяти обережно та конструктивно. Поради для батьків, як поводитися при підлітковій істериці:

  1. Уникайте підвищення голосу або емоційної реакції, які можуть посилити стрес.
  2. Дайте підлітку простір для вираження емоцій — залиште його наодинці, якщо це безпечно.
  3. Висловіть підтримку (скажіть, наприклад, «я розумію, що ти зараз відчуваєш»), запитайте, як можете допомогти.
  4. Дайте можливість дитині висловити свої переживання — активне слухання допоможе зрозуміти фактори, що провокують проблему.
  5. Якщо істерика супроводжується агресивною поведінкою, спокійно і чітко поясніть, які дії є неприйнятними.

Коли емоції вщухнуть, обговоріть з підлітком ситуацію, яка спричинила істерику, запропонуйте способи релаксації (наприклад, дихальні вправи), що допоможуть усвідомлено подолати стрес. Якщо у дитини істерики трапляються часто (наприклад, декілька разів впродовж дня) або є інтенсивними, необхідно звернутися до лікаря, який проведе огляд та порадить методи заспокоєння.

Що робити, якщо у дитини істерика вночі?

Якщо у дитини виникла істерика уві сні або вночі, важливо не панікувати та не кричати — надмірне підвищення голосу та емоційність дорослих можуть посилити дитячу тривогу. Якщо дитина не чинить спротиву, обійміть її, візьміть за руку — фізичний контакт дає відчуття підтримки. Намагаючись заспокоїти істерику в дитини, розмовляйте тихо, м’яко. Спробуйте з’ясувати, що стало причиною істеричної поведінки (наприклад, страхи, переживання за день або фізичний дискомфорт). Фізичні потреби можуть сприяти емоційним вибухам — переконайтеся, що дитина не голодна, не хоче пити, не спітніла та не попісялася. Якщо нічні істерики у дитини трапляються часто, супроводжуються нетриманням сечі, потрібно звернутися до педіатра або дитячого психолога.

Що не можна робити під час дитячої істерики?

Під час дитячої істерики важливо не допустити погіршення ситуації. Ускладнити емоційну поведінку дитини можуть наступні дії та поведінка дорослих:

  1. Крик — гучні звуки лякають та посилюють стрес.
  2. Ігнорування — зневага фізичних потреб (голоду, спраги, втоми, болю) істерику не припинить.
  3. Критика — зауваження викликають почуття провини, сорому, знижуючи самооцінку.
  4. Погрожування покарати — використання покарань у момент істерики може посилити страхи і тривогу.
  5. Спроба раціоналізації — під час емоційного вибуху дитина може не сприймати логіку, а намагання пояснити ситуацію зазвичай неефективне.
  6. Грубе відволікання — примусове переключення уваги дитина може зрозуміти як байдужість до її почуттів та проблем.
  7. Порівнювання з іншими — порівняння з однолітками може спровокувати негативні емоції, розвинути почуття неповноцінності.

Дорослим не варто одразу намагатися визначити причину дитячих істерик. Потрібно спостерігати, спробувати проаналізувати поведінку дитини.

Чому мала дитина часто плаче?

Плач є природною реакцією дітей на стресові фактори та потреби. Новонароджені часто плачуть через голод, спрагу, втому, дискомфорт від одягу, підгузків, підвищеної температури або фізичного болю (наприклад, коліків). Страх та істерику у немовляти перед сном може викликати зміна звичного середовища (наприклад, кімнати, спального місця), незнайомі обличчя або гучні звуки. Якщо немовля плаче безупинно тривалий час, варто записатися на огляд до педіатра або дитячого невролога.

Дитина дошкільного віку ще не може достатньо добре виражати свої емоції словами, тому способом комунікації під час переживань стає плач. Малюки можуть відчувати тривогу при відсутності батьків чи близьких, прагнути уваги дорослих. Якщо дитина пережила травматичний досвід, ймовірні часті емоційні реакції, включаючи сльози.

Що робити, якщо дитина плаче?

Заспокоювати дитину грудного віку можна усуненням подразників (наприклад, мокрих підгузків), питтям чи годуванням, спокійним тихим голосом, обіймами. Плач малюка можна спробувати зупинити триманням на руках, погойдуванням, заколисуванням. Дошкільнятам, які плачуть, можна запропонувати гру, розповісти історію — іноді зміна фокусу може допомогти зупинити істерику в дитини та відвернути увагу від негативних емоцій. Школярам потрібно дати можливість відчути себе в безпеці, виговоритися, розповісти про свою проблему, почуття, якщо вони готові до спілкування.

Чому дитина вередує?

Вередування — це спроба дитина виразити емоції, потреби або протест проти встановлених обмежень. Основні фактори, які можуть спричинити дитяче капризування:

  • фізична втома — діти можуть вередувати, коли вони втомлені або перевтомлені (здатність контролювати емоції знижується);
  • відчуття голоду або спраги — діти, які не вміють говорити, намагаються висловити свої потреби;
  • стан здоров’я — біль або нездужання можуть проявлятися примхами;
  • страх — незнайоме середовище, скупчення людей можуть викликати тривогу;
  • недостатня увага дорослих;
  • дослідження кордонів — дитина намагається зрозуміти, що є прийнятним;
  • соціальні навички — невміння адекватно висловити свої почуття чи потреби;
  • психоемоційні стани та захворювання (депресія, тривожні розлади, аутизм, посттравматичний стресовий розлад).

Також у дитини істерика буває без причини — вона капризує з нудьги або внаслідок впливу однолітків, особливо під час спільних ігор чи перебування в групових ситуаціях.

Як упоратися з примхами дитини?

Щоб упоратися з капризами дитини, дорослим потрібно залишатися спокійними та намагатися уникати роздратування. Необхідно спостерігати за дитячою поведінкою та спробувати зрозуміти, що викликає примхи (наприклад, голод, біль, втома, стрес або потреба в увазі). Якщо дитина вередує через бажання отримати щось конкретне, для залагодження конфлікту можна запропонувати їй альтернативні варіанти. Способами припинити капризування та заспокоїти примхливу дитину можуть також бути:

  1. Чітко сформульовані послідовні правила, які дитина повинна знати.
  2. Можливість самостійного вибору в безпечних межах (наприклад, що вдягнути, як провести час, що з’їсти).
  3. Похвала за чемну поведінку для заохочення.
  4. Простір та час для відпочинку на самоті.

При регулярних інтенсивних капризах дитини без видимих провокуючих факторів варто звернутися до лікаря.

Чи можна ігнорувати істерику дитини?

Ігнорування істерики дитини може бути допоміжним методом в певних ситуаціях, але важливо розуміти контекст і причини дитячої поведінки. Жаклін Сперлінг, клінічний психолог та викладач Гарвардської медичної школи, рекомендує прислухатися до емоцій дитини, навіть якщо ви з ними не погоджуєтесь, але активно ігнорувати дитячу примхливу поведінку, бути твердими у своїх рішеннях. Ігноруючи капризи, потрібно враховувати:

  1. Контекст ситуації. Якщо істерика викликана бажанням привернути увагу або протестом проти певних обмежень (наприклад, відмова батьків в купівлі іграшки, солодощах замість обіду), ігнорування може навчити дитину, що її поведінку не винагородять.
  2. Емоційний стан. Якщо дитина переживає сильний стрес або емоційне перевантаження, важливо надавати підтримку, а не ігнорувати.
  3. Вік. Для малят, які ще не вміють розмовляти, ігнорування може бути менш ефективним.

Ігнорування доречне в певних випадках, але не є універсальним рішенням для заспокоєння примх та істеричної поведінки дитини. Постійний ігнор може розвинути в дитині відчуття неважливості, негативно вплинути на її самооцінку, стосунки з батьками. Важливо поєднувати ігнорування з емоційною підтримкою, поясненнями і навчанням конструктивних способів вираження почуттів.

У якому віці припиняються істерики у дітей?

Неконтрольовані істерики у дітей найбільш поширені у віці від одного до трьох років, коли малюки активно розвивають емоційні навички, але ще недостатньо зрілі до самоусвідомлення і регуляції емоцій. Зазвичай істерики в дитини рідшають у три-чотири роки — малята починають краще виражати свої потреби та почуття словами. В чотири-шість років більшість дітей вже можуть використовувати вербальні засоби комунікації (усну мову) та розуміють соціальні норми поведінки.

Проте деякі діти можуть іноді демонструвати емоційні вибухи і в більш старшому віці, особливо в ситуаціях стресу, змін або розчарування. Підлітки також можуть мати схильність до істерик, що проявляється у формі емоційних спалахів.

Кожна людина розвивається індивідуально, тому терміни припинення істеричної поведінки можуть варіюватися. Важливо підтримувати дітей, навчати їх методам самоконтролю, які допоможуть зменшити частоту та інтенсивність істерик у майбутньому. Якщо емоційні вибухи регулярно виникають після восьми років, бажано звернутися за консультацією до психотерапевта.

 

Що приготувати на перекус: ідеї здорових перекусів для дітей і дорослих

Протягом дня має бути три збалансовані прийоми їжі (сніданок, обід, вечеря). Залежно від обставин та особливостей організму до щоденного раціону можна додати додаткові прийоми їжі — перекуси.

Що таке перекус?

Перекус — це прийом їжі між сніданком, обідом і вечерею, що дає змогу не відчувати голод протягом дня за тривалих інтервалів між основною їжею. Небажано замість повноцінного обіду чи вечері перекушувати продуктами з високим глікемічним індексом (солодощами, випічкою, солодким напоями), які можуть спровокувати різкий стрибок цукру в крові, і голод незабаром повернеться. Перекус має бути легким і максимально здоровим.

Навіщо потрібні перекуси?

Перекуси допомагають підтримувати енергійність протягом дня при тривалому періоді активності. Додаткові прийоми їжі необхідні для людей з посиленими фізичними або інтелектуальними навантаженнями, організму, що росте (дітям), підліткам, а також тим, хто худне.

Здоровий перекус — це частина дієтичного харчування при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (ШКТ) або ендокринної системи. При деяких порушеннях травлення може бути показане дробове харчування — п’ять або більше прийомів їжі через рівні проміжки часу (зазвичай кожні дві-три години). Перекуси необхідні за наявності таких захворювань:

  • цукровий діабет;
  • хронічні запальні захворювання органів ШКТ (гастрит, коліт, хвороба Крона, панкреатит, холецистит);
  • виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки;
  • гіперфункція щитоподібної залози (посилене вироблення гормонів, що призводить до прискореного метаболізму);
  • гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (закидання вмісту шлунка в стравохід, що спричиняє його подразнення);
  • дискінезія жовчовивідних шляхів (порушення відтоку жовчі від печінки по жовчовивідних шляхах);
  • порушення кислотності шлункового соку;
  • ожиріння.

Дробове харчування для зниження маси тіла унеможливлює часту появу голоду і запобігає переїданню та «зривам» на дієті. Під час схуднення важливо враховувати і контролювати калорійність усіх прийомів їжі та харчуватися за принципом дефіциту калорій (витрачати більше калорій, ніж було з’їдено). Потреба в калорійності розраховується індивідуально з урахуванням особливостей організму і фізичної активності.

У разі порушення травлення перекуси необхідні для легкого перетравлення їжі та зниження ризику метеоризму (здуття живота) — менша кількість їжі засвоюється організмом краще. Для вибору дієти і режиму харчування при захворюваннях ШКТ можна звернутися за консультацією до гастроентеролога.

Скільки калорій потрібно їсти на день?

Калорійність денного раціону — це сума калорій усіх страв, перекусів і напоїв, що вживаються протягом дня. Добова норма калорійності харчування залежить від статі, віку та фізичної активності. Також важливо враховувати зріст, вагу та індивідуальні особливості організму (наявність хронічних захворювань, швидкість обміну речовин).

Точно розрахувати, скільки калорій необхідно з’їсти на день, можна за допомогою спеціального калькулятора. Американська Асоціація дієтологів вважає максимально точним калькулятор за формулою Міффліна-Сан Жеора, яка дає змогу визначити базову метаболічну швидкість (БМС) людини. БМС показує скільки калорій у середньому потрібно для підтримки основних життєвих процесів в організмі.

Щоденний раціон має бути різноманітним і складатися з продуктів різних груп: овочів, фруктів, білкових і вуглеводних джерел (м’яса, риби, бобових, круп). Зменшувати калорійність нижче фізіологічної норми небажано. Зниження калорійності та нестача поживних речовин у дитини може призвести до уповільнення росту і розвитку, у дорослих — спровокувати порушення обміну речовин і гормонального фону.

Користь перекусів

Поживні речовини здорових перекусів дають відчуття ситості та енергійності. Користь перекусів:

  • стабільний рівень цукру в крові (відсутність стрибків рівня глюкози);
  • підтримка обміну речовин на одному рівні (при тривалих інтервалах між прийомами їжі швидкість метаболізму знижується приблизно на 30-40%);
  • хороше травлення (легка засвоюваність їжі);
  • забезпечення організму необхідною кількістю калорій, білків, вуглеводів і жирів;
  • відсутність переїдань;
  • емоційна стабільність і попередження стресових станів;
  • здоровий сон.

Дробове вживання їжі дає змогу організму зберігати якісний і швидкий метаболізм, допомагає правильно працювати органам ШКТ (засвоювати корисні речовини в потрібній кількості). Щоб перекуси принесли максимальну користь, необхідно враховувати якість, калорійність і поживність продуктів.

Шкода перекусів

Шкода перекусів полягає в перевищенні добової норми калорійності, що спричиняє накопичення жиру в організмі та збільшення маси тіла. Також «нездорові» перекуси можуть сповільнити обмін речовин, погіршити травлення і негативно вплинути на стан волосся та шкіри. Шкідливими перекусами вважаються:

  • копчені ковбасні вироби;
  • фастфуди (хот-доги, гамбургери, сендвічі, картопля фрі);
  • хлібобулочні вироби з дріжджового тіста (провокують бродіння в ШКТ);
  • солодощі та чипси (багаті на трансжири та харчові добавки, консерванти, що спричиняють зневоднення організму, дисфункцію жовчовивідної системи);
  • жирні сорти м’яса або риби;
  • макарони та каші швидкого приготування, сухі супи (містять синтетичні речовини).

Під час кожного прийому їжі підшлункова залоза виробляє інсулін — гормон, що відповідає за перенесення глюкози з крові в клітини внутрішніх органів і систем. При надто частих перекусах рівень інсуліну в організмі підвищується — він не встигає повернутися до норми. Згодом клітини організму можуть стати нечутливими до надлишкового інсуліну — можливі ожиріння, втома.

Які бувають перекуси?

Перекуси можуть бути покупними (продаються в магазині в готовому вигляді) або приготованими вдома. Також перекуси бувають здорові та шкідливі для організму. До здорових перекусів належать натуральні продукти харчування без синтетичних добавок, з мінімальною кількістю цукру і швидких вуглеводів (свіжі фрукти та овочі, горіхи, сухофрукти, мюслеві та протеїнові батончики).

Шкідливими перекусами вважаються продукти харчування з великою кількістю калорій і жирів (фастфуд, хлібобулочні вироби з борошна вищого ґатунку, кондитерські вироби, картопляні чипси, сушена риба, попкорн). Нездорова їжа може призвести до атеросклерозу (закупорки судин холестериновими бляшками) і гіпертонії (підвищеного артеріального тиску), гормонального збою й ожиріння.

Що таке правильний перекус?

Правильний перекус — це додаткова легка їжа, яка втамовує голод, дає енергію і не містить продукти харчування з небезпечними для здоров’я компонентами. Рекомендації, як зробити перекус правильним:

  1. Враховуйте калорійність та глікемічний індекс використовуваних продуктів. Їжа має бути поживною, але малокалорійною — містити білки, клітковину, повільні вуглеводи.
  2. Дотримуйтесь інтервалу між трапезами не менше двох-трьох годин.
  3. Продумуйте щоденне меню заздалегідь для виключення під’їдання шкідливих продуктів.

Перекуси не повинні замінювати повноцінний сніданок, обід або вечерю. Також важливо дотримуватися водного балансу — зневоднення організму часто викликає відчуття голоду.

Що їсти на перекуси при правильному харчуванні (ПХ)?

Правильне харчування (ПХ) — це схема харчування, яка передбачає щоденний раціон із корисними продуктами та виключенням шкідливої їжі (важкої, що містить хімічні речовини та консерванти, а також алкоголь). Продукти, які підходять для денного перекусу при ПХ:

  • кисломолочні продукти (нежирний твердий сир, знежирений кисломолочний сир, кефір, йогурт без цукру та інших домішок, порційна сирна маса із сухофруктами);
  • фрукти та овочі (місцеві сезонні ягоди, фрукти та овочі);
  • горіхи та сухофрукти;
  • бутерброди з цільнозернового хліба з овочами, відвареною грудкою курки або індички;
  • енергетичні батончики;
  • гранола (різновид сухого сніданку з горіхів, пластівців, сухофруктів і меду).

Важливо виключити їжу, яка, за особистими спостереженнями, погано засвоюється, викликає важкість у животі або метеоризм, провокує алергію.

Ідеї для перекусів при гастриті

Гастрит — це захворювання шлунка, що характеризується запаленням його слизової оболонки та порушенням кислотності. Патологія може протікати в гострій або хронічній формі. Дієта є невід’ємною частиною лікування і необхідна для запобігання загострення гастриту.

Раціон при гастриті має бути різноманітним і збалансованим. При захворюванні шлунка важливо дотримуватися дробового харчування. Ідеї перекусів при гастриті:

  • фрукти (банани, персики, абрикоси);
  • бутерброд із цільнозернового хліба та нежирного відвареного м’яса;
  • фруктове желе або пастила;
  • натуральний зефір.

Кисломолочні продукти на перекус допускаються тільки за наявності гастриту зі зниженою кислотністю. Під час вибору їжі варто виключити продукти харчування, які містять барвники, консерванти, хімічні добавки (наприклад, ковбасні вироби, паштети, консерви).

Варіанти перекусу при панкреатиті

Панкреатит — це запалення підшлункової залози, що супроводжується порушенням її функцій. Для людей із хронічною формою панкреатиту обов’язкове дотримання дієти, призначеної гастроентерологом.

Запалена підшлункова залоза не виділяє необхідних для травлення ферментів — варто відмовитися від важкої та жирної їжі. Також за наявності панкреатиту не можна кислі сорти фруктів (апельсини, лимони) і ягід, продукти, що викликають підвищене газоутворення (бобові, здобну випічку). Варіанти перекусу при панкреатиті:

  • овочі, приготовані на грилі;
  • запечене яблуко;
  • банан (бажано відмовитися в період загострення хвороби);
  • сухофрукти;
  • бутерброд із житнього хліба та відвареного м’яса (нежирних сортів);
  • гарбузова або кабачкова запіканка.

У раціоні при панкреатиті може бути нежирний сир або кефір (один відсоток жирності). Фрукти й овочі бажано запікати або готувати на пару.

Що взяти як перекус у дорогу?

Їжа в дорогу має бути ситною, з тривалим терміном зберігання. Влітку від варених страв «із собою» краще відмовитися. Також необхідно забезпечити максимально дбайливе зберігання їжі, використовуючи вакуумну тару, харчову плівку, фольгу. Варіанти продуктів для перекусу в дорозі:

  • цільнозернові бутерброди із сирокопченою ковбасою, хумусом, прошуто, моцарелою, в’яленими томатами та салатним листям;
  • фрукти твердих сортів або зі щільною шкіркою (яблука, груші, банани, мандарини);
  • мікси з горіхів і сухофруктів (чорносливу, кураги, родзинок, фініків, арахісу, мигдалю, кеш’ю, кедрових та волоських горіхів);
  • вівсяне або галетне печиво без добавок.

Овочі та фрукти необхідно заздалегідь помити і висушити. Бажано не брати в дорогу молочну продукцію (йогурти, кефір, кисломолочний сир) — вона швидко псується.

Перекус на роботу: ідеї

Для перекусу на роботі підходять відварені овочі, салати з овочів, запіканки та сендвічі. Ідеї перекусів на роботі:

  • сирні запіканки або сирники;
  • грецький йогурт (можна додати горіхи та сухофрукти);
  • свіжі сезонні фрукти та ягоди.

Чоловікам як перекус на роботу можна приготувати ситні й корисні бутерброди з цільнозернового хліба з намазками (наприклад, з авокадо і відвареного яйця), шматочками сиру або червоної риби. Також підійдуть приготовані вдома млинці з сиром, оладки або панкейки. Під час приготування перекусу на роботу важливо враховувати наявність на робочому місці холодильника і мікрохвильової печі.

Які бувають перекуси для тих, хто худне?

Перекуси для тих, хто худне, мають входити в добовий раціон калорій. Розподіл необхідної кількості калорій на більшу кількість прийомів їжі полегшує роботу шлунка, «розганяє» метаболізм і запобігає «зривам» на дієті. Варіанти перекусів під час схуднення:

  • зелене яблуко, банан;
  • стебла селери;
  • горіхи, сухофрукти, насіння (льон, кунжут, гарбузове насіння, кіноа);
  • хлібці з висівками;
  • твердий сир, моцарела;
  • кефір або йогурт без добавок.

Для тих, хто худне, на перекус підійде смузі із зелених фруктів, овочів, зелені, рослинного молока (мигдалевого, кокосового, соєвого). Також можна перекусити чорним шоколадом із високою концентрацією какао-бобів (60-99%).

Перекусом на дієті можуть бути протеїнові або фітнес-батончики з мінімальною кількістю цукру, збагачені вітамінами та мінералами. Під час вибору перекусів на дієті перевагу варто надавати продуктам із високим вмістом клітковини та мінімальною кількістю вуглеводів.

Чи можна перекус на кето-дієті?

Кето-дієта — це низьковуглеводна дієта з помірним споживанням білка і високим вмістом жирів. Зміст дієти полягає в обмеженні (виключенні) вуглеводовмісних продуктів, а запаси енергії необхідно заповнювати з жирів і білків.

Кількість прийомів їжі на кето-дієті підбирає гастроентеролог або дієтолог, який призначив дієту. Як правило, є три основні прийоми їжі та один-два перекуси. Перекус на кето-дієті має містити тільки безвуглеводні продукти (варене яйце, авокадо, кокос, клементин, тверді сорти сиру, моцарелу).

Що дати дитині в школу на перекус?

Дитина шкільного віку повинна мати три повноцінних прийоми їжі та один-два перекуси на день — інтервал між їжею не має бути більше трьох годин. Для шкільного перекусу перевагу варто надавати твердим фруктам (яблукам, грушам), горіхам, несолодким козинакам, хлібцям, цукеркам із сухофруктів, натуральній пастилі або фруктовому желе. Також підійде домашня випічка без дріжджів (можуть спричинити бродіння в ШКТ та підвищене газоутворення).

Небажано для перекусу в школу давати магазинні гамбургери, солодощі, чипси, сухарики. «Швидка» їжа погано впливає на травлення і може спровокувати порушення обміну речовин у дитини.

Корисні перекуси для школярів:

Що таке снеки?

Снек (з англ. «snack» — легка закуска) — це варіант легкого перекусу. Вважається їжею «на ходу». Снеки зручно брати з собою в дорогу, на прогулянку або роботу, а також давати дітям у школу.

Снеки можна розділити на корисні та шкідливі для здоров’я. Види корисних снеків за призначенням:

  • для дитячого харчування (фруктово-ягідні, овочеві та шоколадні снеки);
  • спортивні (енергетичні та протеїнові батончики);
  • дієтичні (овочеві, ягідні або фруктові вироби з високою харчовою цінністю, але низькою калорійністю).

До шкідливих для здоров’я снеків належать картопляні, кукурудзяні чи рисові чипси, смажені та солоні горіхи, сухарики, м’ясні джерки (тонко нарізане сушене м’ясо), сушена риба та морепродукти, присмачені підсилювачами смаку та спеціями.

Які снеки для дітей корисні?

Щоб вибрати корисні снеки для дітей, важливо вивчати склад продукту. Легкий перекус повинен мати максимум поживних речовин, невелику калорійність і мінімальну кількість цукру. До корисних снеків для дітей належать:

  • злакові батончики, козинаки;
  • фрипси (фруктові чипси з яблука, груші, ананаса, манго, апельсина, ківі без додавання цукру і консервантів);
  • очищені горіхи та сухофрукти;
  • цільнозернові хлібці.

Корисні снеки для дітей можна приготувати самостійно, наприклад, домашні цукерки із сухофруктів (кураги, чорносливу, в’яленої вишні, родзинок) або натуральну фруктову пастилу.

Який швидкий перекус на сковороді можна приготувати вдома?

На сковороді можна приготувати легкий і корисний перекус. Ідеї для перекусу, приготованого на сковороді:

  • карамелізовані яблука, груші або горіхи;
  • мікс із підсмажених арахісу, волоських горіхів, фундука;
  • грінки з цільнозернового хліба;
  • картопляні або морквяні чипси.

У приготуванні перекусу можна використовувати лаваш (прісний тонкий корж із білого борошна). З лаваша можна зробити дієтичні хрусткі чипси — підсмажити однакові за розміром шматочки на оливковій олії з додаванням кориці або куркуми, а також інших натуральних спецій за смаком.

Як організувати харчування без перекусів?

У дорослої людини за можливості мати три повноцінних прийоми їжі (сніданок, обід і вечеря) необхідності в перекусах може не виникати. Організація триразового харчування без перекусів:

  1. Дотримання графіка (регулярних прийомів їжі та однакових інтервалів між ними). Сніданок вживають протягом першої години після пробудження, обід — посеред дня, а вечерю — за дві або три години до сну.
  2. Баланс білків, жирів і вуглеводів, а також необхідних вітамінів і мінералів.
  3. Розрахунок індивідуальної добової потреби в калоріях і її дотримання.
  4. Вживання достатньої кількості води (допомагає підтримувати гідратацію та покращує обмін речовин).
  5. Дотримання правильного ритму приймання їжі (не можна їсти «на ходу», повільне і ретельне пережовування їжі).

Триразове харчування означає раціональний розподіл їжі впродовж дня, з огляду на природні потреби організму. Раціон має бути збалансованим за кількістю і якістю продуктів, що допомагає регулювати апетит, зберігати енергію і контролювати вагу.

Який перекус взяти для дитини на прогулянку?

Дитина віком від одного до чотирьох років витримує перерви між прийомами їжі близько двох годин, тому під час планування тривалої прогулянки (понад три години) необхідно подбати про перекус.

Для перекусу на вулиці дитині підійде дитяче печиво, фруктове, овочеве або м’ясне пюре. Педіатри рекомендують використовувати овочі для перекусів у меню дітей раннього віку. Овочеве пюре поступово замінюють шматочками варених, а потім свіжих овочів. Ідеї дитячих перекусів для прогулянки:

  • сезонні овочі та фрукти (яблука, груші, морквяні палички, попередньо вимиті та висушені);
  • банани, мандарини;
  • домашні десерти (фруктові желейні цукерки, вівсяне або пісочне печиво, кекси, мафіни);
  • натуральна фруктова пастила.

Продукти, що містять велику кількість швидких вуглеводів (наприклад, солодощі), не втамовують голод надовго. Також небажано годувати дитину приготованою на вулиці їжею (пиріжками, булками, хот-догами).

Чому не можна їсти солодке на перекус?

Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує дітям і дорослим зменшити добове споживання цукру до 10 % від загальної кількості споживаних калорій. В дорослих максимальна кількість цукру на день має не перевищувати 37,5 грама (9 чайних ложок). Допустимі добові норми цукру в дитячому раціоні:

  • дітям від 4 до 6 років — не більше 19 грамів (п’ять чайних ложок);
  • віком 7-10 років — 24 грами (шість чайних ложок);
  • старше 11 років — 30 грамів (сім чайних ложок).

Зернові сніданки, снеки, торти, цукерки, печиво, тістечка та інші кондитерські та хлібобулочні вироби, а також фруктові соки належать до продуктів із високим вмістом цукру. Повністю виключити цукор із раціону не можна (нестача негативно впливає на роботу головного мозку, рухову активність і настрій), проте контролювати його споживання необхідно.

 

ГРВІ у немовляти: що обов’язково знати батькам

Лихоманка, нежить та кашель – найбільш часті симптоми гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) як у дорослих, так і у дітей до року.

Висока температура у немовляти викликає занепокоєння у батьків та не дає спати ночами. Розповідаємо, як бути з цим та іншими симптомами, аби малюк легше переніс осінньо-зимові спалахи.

“УП. Життя” поспілкувалась з педіатринею Катериною Погорєловою про ГРВІ у немовлят про запитання, які завжди цікавлять молодих батьків:

 

  • як збити температуру у немовляти;
  • чим лікувати нежить у немовлят;
  • що робити, якщо немовля кашляє;
  • як діяти, якщо дитина на грудному вигодовуванні (ГВ), а мама захворіла;
  • чи існує вакцина від ГРВІ для немовлят.

Температура, кашель і нежить у немовлят  коли звертатись до лікаря?

Будь-які симптоми ГРВІ у дитини до року потребують обов’язкового звернення до лікаря! Самолікування шкідливе та небезпечне для здоров’я немовляти!

Педіатриня Катерина Погорєлова наводить термінові прояви, які потребують негайної консультації спеціаліста:

–   лихоманка, яка не реагує на жарознижувальну терапію;

–   тахіпное (пришвидшене дихання, задишка);

–   гіперзбудженість: виражений, не характерний дитині крик та плач, який неможливо зупинити;

–   дуже в’яла та сонлива дитина;

–   пульсування, западання або пульсація тім’ячка;

–   будь-який висип.

“Небезпечним є петехіальний висип при лихоманці, характерною ознакою є те, що коли ми натискаємо на елементи – вони не бліднуть. В цьому випадку потрібно негайно викликати швидку”, – наголошує дитяча лікарка.

ГРВІ у немовлят: симптоми та особливості перебігу

Немовлятами вважаються діти до року. Педіатриня розповідає, що у малюків ГРВІ проявляються так само як і у дорослих. Різниця в симптомах залежить від того, який саме вірус потрапив в організм та на яку частину дихальної системи він повпливав.

“Найбільш частими симптомами ГРВІ є: нежить, закладеність носа, біль у горлі, кашель та температура. 

Лихоманка, слабкість та в’ялість – це прояви інтоксикаційного синдрому. При ГРВІ може бути блювання на фоні високої температури”, – ділиться лікарка-педіатриня Катерина Погорєлова.

Експертка зазначає: особливістю дітей до року є те, що інфекція може дуже швидко ускладнюватись. Наприклад, зранку в дитини нежить та закладений ніс, а вже ввечері – отит. Це особливість маленьких діток, у яких симптоми можуть дуже швидко погіршуватись. Немовлята більш сприйнятливі до багатьох вірусних інфекцій, та мають високий ризик ускладнень через їх незрілу імунну систему.

Складність перебігу хвороби немовлят також полягає в тому, що вони не можуть сказати, що їх болить. Тому батьки в змозі лише запідозрити певне захворювання, а лікарі вже можуть його діагностувати.

Якими ГРВІ найчастіше хворіють діти до року

Лікарка зазначає, що у немовлят, як і в інших дітей та дорослих, зустрічаються всі класичні респіраторні вірусні інфекції.

“У діток до року частіше можна виділити наявність респіраторно-синцитіального вірусу, який спричиняє гострий бронхіоліт та гостру пневмонію вірусної етіології”, – пояснює Катерина Погорєлова.

Чи важливо відрізняти грип у немовлят: симптоми та перебіг

Лікування грипу відрізняється від інших ГРВІ, тому його точно варто ідентифікувати. Адже вірус грипу – чи не єдиний, для якого є противірусний лікарський засіб з доказовою ефективністю.

Озельтамівір – єдиний доказовий противірусний препарат, який діє на вірус грипу та допомагає швидше одужати, проте використовується лише за призначенням лікаря! Інші противірусні препарати – недієві та недоказові та працюють хіба як ефект плацебо”, – наголошує педіатриня.

 

Вживати лікарський засіб озельтамівір потрібно лише за призначенням лікаря після підтвердження діагнозу. Самолікування шкідливе та небезпечне для вашого здоров’я!

Лікарка розповідає, якими можуть бути симптоми грипу у немовлят:

  • Наявні всі класичні симптоми респіраторної інфекції: лихоманка, сухий кашель, можливі нежить та біль у горлі.
  • Захворювання починається з високої температури 39-40 градусів, яка погано реагує на жарознижувальну терапію.
  • Супроводжується вираженим інтоксикаційним синдромом: м‘язовий біль, сильний головний біль та слабкість.

Запідозрити грип можна на основі симптомів та проведеного експрес-тесту, який покаже результат за кілька хвилин.

Лікування ГРВІ у немовлят: які засоби не можна давати малюку

При ГРВІ важливо регулярно давати дитині рідину, якщо вона на грудному вигодовуванні – грудне молоко.

“Часте грудне вигодовування найкраще допомагає дитині з ГРВІ: через грудне молоко мама передає дитині імунні клітини, які допомагають побороти інфекцію. 

Також грудне молоко на 88% складається з води, а при ГРВІ особливо важливим є вживання рідини”, – наголошує на важливості ГВ дитяча лікарка.

 

Якщо Ви вживаєте певні медикаменти – порадьтеся з Вашим лікарем, чи сумісні вони з ГВ. 

Складність полягає в тому, що лікування більшості вірусних захворювань – симптоматичне, тобто для них немає чарівної таблетки, яка вилікує від вірусу, є лише засоби, які впливають на конкретні симптоми.

“Для дітей до року є мінімальна кількість медикаментів, які можна використовувати. Не можна давати таблетки, спреї та сиропи.

Використовувати дозволено жарознижувальні сиропи та супозиторії, краплі при нежиті та інгаляції, якщо вони призначені лікарем. Якщо це сиропи – то тільки жарознижувальні, від кашлю – заборонені дітям до 6 років“, – пояснює педіатриня Катерина Погорєлова.

Де міряти і яка нормальна температура у немовлят

Є кілька варіантів вимірювання температури: під пахвою, в роті та ректально.

“Вважається, що найбільш точною є ректальна температура, яка у нормі – 37,3-37,7 та вимірюється 1-2 хвилини. В роті температуру потрібно вимірювати 3-4 хвилини, під пахвами – 8-10 хвилин. Нормальна температура тіла у немовлят під пахвою може бути до 37,3-37,4. При цьому електронні градусники є найбільш безпечними для використання, ртутні – найбільш точно відображають температуру тіла”, – пояснює дитяча лікарка.

Експертка додає: якщо дитина дуже активно крутиться, у неї є діарея, анальні тріщини чи подібні тому процеси – ректально виміряти температуру не вийде.

У роті також буває складно провести вимірювання – завадити можуть виразки на слизовій оболонці, афтозний стоматит або плач та неспокій дитини. Тому найбільш зручно батькам вимірювати температуру під пахвою, хоча це не найбільш точний метод.

Яку температуру у немовлят потрібно збивати 

За інструкціями МОЗ ми знаємо, що не варто збивати температуру нижче позначки 38-38,5. Проте педіатриня наголошує, що батькам потрібно орієнтуватися на загальний стан дитини. Ознаками, що в малюка присутнє погіршення загального стану при підвищеній температурі є капризність чи навпаки – виснаженість, немовля не хоче їсти та нічого робити.

“Рекомендую батькам зважати не лише на позначку термометра, а й на самопочуття дитини. Якщо ми бачимо 38 та дитину без змін поведінки і самопочуття – збивати температуру не варто. Проте якщо температура 37,8 і видно, що малюк змінився і погано себе почуває – потрібно збивати”, – ділиться лікарка Катерина Погорєлова.

Педіатриня зазначає: для дітей є лише 2 безпечних жарознижувальних препарати: ібупрофен, який можна давати з 3 місяців та парацетамол – з народження.

В інструкції вказане орієнтовне дозування, тому потрібно уміти розрахувати точну дозу самостійно.

Доза ібупрофену – 10 мг на кг, парацетамолу – 15 мг на кг, що розраховуються індивідуально для кожної дитини.

При наявності лихоманки у немовляти рекомендовано звертатись до лікаря та консультуватись з приводу медикаментозного лікування та дозування.

Ці препарати є у вигляді сиропів, тому потрібно перевести мг у мл за пропорцією.

Також можливі жарознижувальні препарати у вигляді супозиторіїв (“свічок”), проте дати точну дозу в цьому випадку набагато важче, аніж з сиропом.

“Парацетамол – використовувати максимум 4 рази на день з інтервалом 4-6 годин. Ібупрофен можна давати максимум тричі на день з інтервалом 6-8 годин. Препарати починають працювати через 45 хвилин, тобто потрібно зачекати аби лікарський засіб подіяв і лише після цього переміряти температуру. 

Тобто спочатку даємо дитині ібупрофен, переміряємо температура через 45 хв –  годину. Якщо температура не падає,  а росте – даємо парацетамол. Якщо температура знизилась хоч на 0,1°C – чекаємо далі”, – консультує педіатриня.

Лікарка наголошує, що використовувати анальгін та аспірин при лихоманці у дітей – протипоказано. Існує побічна дія, яка може нашкодити дитині: синдром Рея. Також люди іноді приймають но-шпу при високій температурі, проте вона не працює в такому випадку, адже впливає на гладкі м’язи шлунково-кишкового тракту, а не на розширення судин.

“Якщо малюк захворів та лихоманить, особливо якщо температура не реагує на жарознижувальну температуру – потрібно звертатись до лікаря. Якщо лікар порекомендував лікуватись вдома, проте через 3 дні покращення немає і температура тримається – потрібно звернутись ще раз”, – додає Катерина Погорєлова.

Як лікувати кашель у немовлят

Педіатриня не рекомендує лікувати сухий чи вологий кашель самостійно, адже він є захисною реакцією організму та може мати різні причини.

“Призвести до кашлю можуть захворювання носа, горла, голосових зв’язок, трахеї, бронхів та легень. Тому лікар повинен діагностувати причину кашлю та стосовно неї призначати лікування малюку”, – пояснює Катерина Погорєлова.

Аби полегшити будь-який кашель у дитини до року, батьки повинні давати малюку достатню кількість рідини та підтримувати вдома температуру 21-23°C і вологість повітря 50-70%, радить дитяча лікарка. А далі – звертатись до педіатра і отримати призначення.

Педіатриня застерігає від самостійного використання муколітиків дітям до шести років, адже вони посилюють продукцію та виділення мокроти.

“У дитини не сформований достатньо кашльовий рефлекс, тому вона не може відкашляти все мокротиння, продукція якого посилюється завдяки дії муколітиків. 

Мокротиння, яке залишається в нижніх дихальних шляхах,  є поживним середовищем для росту бактерій і як наслідок ускладнення у вигляді пневмонії“, – додає лікарка.

Читайте також: Кашель у дитини: що робити і коли йти до лікаря? Інструкція МОЗ

Як лікувати нежить у немовлят

Педіатриня пояснює, що у новонароджених носові ходи маленькі та звужені, тому сопіння, хропіння та хрюкання в цьому віці можуть бути присутніми.

Слизова оболонка носа реагує на пил та частинки з навколишнього середовища та продукує свій секрет, тому може бути фізіологічний нежить у немовлят, який проходить з часом.

“При нежиті у немовлят можна промивати носик сольовим розчином у вигляді крапель, а не спреїв. Якщо ніс закладений, дитина сопе – як симптоматичну терапію дозволено використовувати судинозвужувальні краплі, що знімають набряк. Їх застосовують не більше 5 днів, адже надалі можливий розвиток медикаментозного риніту”, – консультує Катерина Погорєлова.

В аптеці можна придбати або сольовий розчин у вигляді крапель, або звичайний фізіологічний розчин з піпеткою для зручного використання. Самостійно готувати розчинити не варто, щоб не нашкодити дитині.

Профілактика ГРВІ у немовлят

  • Чи існує вакцина від ГРВІ?

Грип – єдина ГРВІ, проти якої існує вакцина. Педіатриня зазначає, що вакцинація від грипу немовлят можлива з 6 місяців.

“Вакцинуватись справді необхідно, адже в грипу важкий перебіг та небезпечні ускладнення, а маленькі діти знаходяться в групі ризику.

Якщо це дитина до 6 місяців – робимо “ефект кокона”: вакцинуються всі, хто контактує з дитиною. Якщо дитині вже є 6 місяців – вакцинуємо і її”, – радить лікарка Катерина Погорєлова.

Педіатриня пояснює, що діткам до 9 років перший раз потрібно ввести дві дози з інтервалом 1 місяць, а далі – щороку рекомендована ревакцинація один раз на рік.

  • Як батькам не заразити дитину власним ГРВІ?

При більшості поширених захворювань, таких як ГРВІ, безпечно продовжувати годувати дитину грудьми, якщо дотримуватися належних гігієнічних заходів, наприклад, миття рук. Продовження грудного вигодовування допоможе мамі зберегти запаси молока і забезпечить дитині захист від хвороби матері.

“Коли мама годує груддю, вона передає свої антитіла дитині. Якщо хворіє мама, а дитина на ГВ – скасовувати його не варто, потрібно залишити часте грудне вигодовування і пам’ятати, що у матері продукуються та передаються дитині захисні клітини проти вірусу”, – розповідає лікарка Катерина Погорєлова.

Педіатриня пояснює, що сам вірус з молоком не передається, шлях його поширення – повітряно-крапельний. Тобто передача вірусу може відбутись при обніманні та диханні, проте одягати мамі маску сенсу немає, бо вона може бути заразною ще до появи перших симптомів.

Коли захворів, наприклад, тато, а всі інші поки здорові – бажано використовувати певну дистанцію під час захворювання, якщо є можливість, додає лікарка. 

“Якщо вдома є немовля і ми знаємо, що зараз епідемія певних ГРВІ – то варто уникати великих скупчень людей, якщо це можливо та обов’язково пам’ятати про гігієну”, – радить педіатриня.

 

4 лютого 2024 року – Всесвітній день боротьби з раком

Щорічно 4 лютого відзначається Всесвітній день боротьби з раком, що організовується Міжнародним союзом боротьби з раком. Метою проведення цього Дня є нагадування про те, наскільки небезпечні і поширені зараз онкологічні захворювання, привернення уваги до профілактики, раннього виявлення та лікування цього захворювання.

Поточна тема Всесвітнього дня боротьби з раком – “Усунути прогалини у догляді”, проводиться вже третій та останній рік. Ця кампанія спрямована на вирішення питань рівності у лікуванні раку, навіть коли ці послуги доступні, багато людей стикаються з перешкодами в отриманні необхідної допомоги.

За 2023 рік у м. Харкові виявлено 1976 нових випадків (у 2022 році – 1018) онкологічних захворювань (захворюваність на 166,6 на 100 тис. населення). Серед провідних локалізацій патології виявилися:

– рак молочної залози – 285 випадків (захворюваність 24,0 на 100 тис.населення);

– рак трахеї, бронхів, легенів – 169 випадків (захворюваність 14,2 на 100 тис.населення);

– рак ободової кишки та шлунку – 152 та 89 випадків відповідно (захворюваність 12,8 та 7,5 на 100 тис. населення);

– рак передміхурової залози – 147 випадків (захворюваність 12,3 на 100 тис.населення);

– рак тіла матки – 129 випадків (захворюваність 10,8 на 100 тис.населення);

– злоякісні новоутворення шкіри – 112 випадків (захворюваність 9,4 на 100 тис.населення); меланома шкіри – 62 випадка (захворюваність 5,2 на 100 тис. населення);

– онкологічні захворювання іншої локалізації – 192 випадка (захворюваність 16,2 на 100 тис.населення).

Рак виникає в результаті трансформації нормальних клітин на пухлинні в результаті багатоетапного процесу, в ході якого передракове ураження переходить у злоякісну пухлину. Ці зміни відбуваються в результаті взаємодії між генетичними факторами (схильністю) та трьома категоріями зовнішніх факторів, до яких відносяться:

  • фізичні канцерогени, такі як ультрафіолетове та іонізуюче випромінювання;
  • хімічні канцерогени, такі як азбест, компоненти тютюнового диму, афлатоксини (у вигляді домішок у складі харчових продуктів), миш’як (домішка у складі питної води) тощо;
  • біологічні канцерогени, такі як герпесоподібний вірус Епштейна-Барра, вірус папіломи людини, віруси гепатитів B і C.

З віком захворюваність на рак різко зростає, що найімовірніше пов’язано з накопиченням факторів ризику розвитку певних форм раку. Загальне накопичення факторів ризику посилюється тенденцією зниження ефективності механізмів клітинної репарації в міру старіння людини.

Найчастіше клінічна картина більшості онкопатологій на початкових етапах є малоінформативною. Ознаки будуть змазаними, неявними, поки пухлина, що розросла, не буде порушувати роботу тих чи інших органів. На жаль, це відбувається на пізніх етапах онкопатології, коли досить проблематично ввести процес у стійку ремісію.

І все ж таки існує ряд симптомів, які не можна ігнорувати:

– кашель, що не проходить протягом місяця, особливо з мокротою з кривавими прожилками;

– зміни з боку молочних залоз, а саме: ущільнення в грудях, зміна форми грудей або соска, його асиметрія. Також насторожити повинні виділення із соска, утворення на шкірі молочних залоз (виразки, лущення);

– збільшення лімфатичних вузлів. На тлі інфекційних процесів спостерігається збільшення та/або ущільнення лімфовузлів. Через місяць структура повертається до початкових розмірів. Якщо ущільнення зберігаються, зверніться до лікаря;

– видозміна родимки, такі як швидке збільшення її розмірів, нечіткість країв, зміна забарвлення, повинні насторожити і є приводом для звернення до дерматолога;

– порушення сечовипускання. У чоловіків скарги на труднощі з вільним відходженням сечі, домішки крові часом викликані онкопатологією передміхурової залози, сечового міхура;

– порушення ковтання є однією з перших ознак раку стравоходу;

– патологічні виділення, домішки крові в калових масах, сечі, кровотечі;

– безпричинна втрата ваги, загальна слабкість, зниження апетиту, зміна уподобань у їжі (відраза до деяких продуктів), озноб, безпричинне підвищення температури тіла.

Досить часто онкопроцес дається взнати лише на термінальних (пізніх) стадіях, коли актуальним буде лише симптоматичне лікування. Медичною спільнотою розроблено спеціальні діагностичні програми – скринінгові дослідження, які дозволяють своєчасно виявити новоутворення. Чим раніше патологія буде виявлена, тим більше шансів на благополучний прогноз хвороби.

Лікарі рекомендують такі скринінгові дослідження:

– мамографічний скринінг раку молочної залози у жінок;

– цитологічний скринінг передраку та раку шийки матки;

– скринінг раку та передраку товстої кишки за допомогою тесту на приховану кров;

– скринінг раку передміхурової залози: тест на простатичний специфічний антиген.

Первинна профілактика онкологічних захворювань має бути спрямована на виявлення та усунення чи ослаблення впливу несприятливих факторів довкілля. Більше 30% випадків захворюваності на рак можна запобігти шляхом виключення або мінімізації основних факторів ризику:

  • вживання тютюну та алкоголю;
  • зайва вага чи ожиріння;
  • нераціональне харчування із вживанням в їжу недостатньої кількості фруктів та овочів;
  • відсутність фізичної активності;
  • хронічні інфекції, що викликаються, зокрема, вірусами гепатиту B і C, деякими типами вірусу папіломи людини;
  • утримання від тривалого перебування на сонці та в соляріях.

У м. Харкові спеціалізована медична допомога при онкозахворюваннях надається у КНП «Обласний центр онкології», розташованому за адресом: м. Харків, вул. Лісопаркова, 4, тел. (095)81-89-103, (098)06-95-545, та ДУ «Інститут медичної радіології та онкології НАМН України ім. С.П. Григор’єва», розташованому за адресом: м. Харків, вул. Пушкінська, 82, тел.725-50-12.

Ментальне здоров’я на «первинці»

Комунікаційна пам’ятка до тематичної хвилі щодо послуги з ментального здоров’я на «первинці» у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я – ініціативи першої леді Олени Зеленської.

Поговори з сімейним лікарем про своє ментальне здоров’я ❤️‍

Дорогі друзі, ділимося матеріалами, які стануть у пригоді під час підготовки вашої комунікації про тематичну хвилю щодо послуги з ментального здоров’я на «первинці».

комунікаційна рамка (https://docs.google.com/document/d/1D52eDteJN-bxigq0HPulDtZGO30jVAzv7P6ehKUjmTc/edit) – тут усі сенси та ключові повідомлення

факти та цифри (https://docs.google.com/document/d/1VjnPXedVsHqZqu9BAUbCBIbwLCjKQQmHMF14szWYsfI/edit),  якими ви можете підсилити свою комунікацію

пресреліз (https://moz.gov.ua/article/news/turbue-mentalne-zdorov%ca%bcja-%e2%80%93-pogovori-zi-svoim-simejnim-likarem) на сайті Міністерства охорони здоров’я  України

візуальні матеріали (https://drive.google.com/drive/folders/1WqfODoVzYxSZu2rd0ZbNoxUlswnRubXK?usp=drive_link), зокрема і для ваших соціальних мереж

Важливо у публікаціях вказувати дисклеймер ⬇️

Інтеграція послуги з ментального здоров’я в систему первинної медичної допомоги є компонентом пріоритетного проєкту Міністерства охорони здоров’я України у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я – ініціативи першої леді Олени Зеленської. Комунікаційний супровід реалізується за підтримки ВООЗ, Уряду Канади, Міжнародного Медичного Корпусу.

У соціальних мережах ви можете тегнути сторінки

⚪️ першої леді Олени Зеленської:

Facebook (https://www.facebook.com/olenazelenska.official)

Instagram (https://www.instagram.com/olenazelenska_official)

Telegram (https://t.me/FirstLadyOfUkraine)

⚪️ Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?»:

Facebook (https://www.facebook.com/howareu.program), Instagram (https://www.instagram.com/howareu_program)

YouTube  (https://www.youtube.com/@howareu_program)

Twitter (https://twitter.com/howareuprogram)

Telegram (https://t.me/howareu_program)

TikTok (https://www.tiktok.com/@howareu_program)

Viber (https://invite.viber.com/?g2=AQAyHzQp6XJwmVCkkkXeWJVdLF8eAQa8Pzq3NYgcLWJGls3sN3tGibu5P%2BEH0rsb&lang=ru)

⚪️ Міністерства охорони здоров’я: Facebook (https://www.facebook.com/moz.ukr)

⚪️ Всесвітньої організації охорони здоров’я: Facebook (https://www.facebook.com/WHOUkraine)

⚪️ Координаційного центру з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України: Facebook (https://www.facebook.com/MentalHealthUA)

#тияк – традиційний хештег кампанії «Ти як?»

Не просто малювання. Як арттерапія допомагає дітям впоратися з травматичним досвідом

Стрес, тривожність, панічні атаки, ПТСР, страхи, безсоння – далеко не повний перелік психологічних проблем, з якими українці вимушені боротися через війну росії проти України. Вони характерні не тільки для дорослих, але і для тисяч дітей. 

Якщо дорослі часто усвідомлюють та розуміють, що для зцілення від пережитого травматичного досвіду доведеться пройти через біль, подивитися своєму страху в очі та докласти багато зусиль у роботі над собою, діти не здатні до такої глибокої рефлексії (самоаналізу своїх емоцій, вчинків). Це пов’язано із віком та особливостями розвитку.

Коли в спеціаліста є задача допомогти дитині впоратися із проблемою, насамперед йому потрібно знайти ключик до маленького клієнта. Один з методів, який може бути помічним, – арттерапія. Йдеться не просто про малювання, а про ґрунтовний підхід, що має свої правила. 

Ми поспілкувалися із гештальт-терапевткою фонду “Голоси дітей” Інною Князєвою та мамою однієї із її клієнток Тетяною про те, як арттерапія допомагає дітям оговтуватися від психологічних травм війни.

***

Дев’ятирічна Саша переїхала до Львова кілька місяців тому, після того, як її сім’ї вдалося вирватися з окупованої Херсонщини. Після пережитих подій комунікабельна, весела та життєрадісна дівчинка зіткнулася зі складним випробовуванням – панічними атаками та підвищеною тривожністю. Тетяна, мама дівчинки, зізналась, що її дуже турбував стан доньки, а в певні моменти здавалося, що доведеться вдаватися до антидепресантів.

“У моєї дитини почалися панічні атаки, стан був дуже тривожний. Вона постійно боялася, себе накручувала. Мені було страшно, що із моєю дитиною відбувається, тому я почала шукати психотерапевта”, – поділилася Тетяна.

У результаті пошуків вона знайшла курс арттерапії від фонду “Голоси дітей”, у рамках якого психотерапевти використовували метод Серійного малювання. Воно будується на основі юнгівського аналізу – основного методу практики аналітичної психології.

Що таке арттерапія і чому це не просто малювання

Арттерапія – це метод психотерапії, який допомагає людині пережити внутрішні конфлікти, тривогу, страхи з допомогою творчості. Людині пропонують помалювати, потанцювати, поліпити – і саме завдяки цій діяльності відбувається корекція емоційного та психічного станів. Це досить екологічний метод, завдяки якому чутливих тем можна торкатися обережно й безпечно.

Творчість може дійсно мати терапевтичний ефект, адже дає людині можливість повернути контроль над власним життям хоча б на якийсь час, та виплеснути свої емоції й переживання. Проте не будь-які заняття творчістю є терапією, адже вона потребує залученості кваліфікованого спеціаліста.

“До занять творчістю доєднується терапевтична бесіда. Важливо говорити про те, що саме дитина намалювала, як вона це бачить, як вона до цього ставиться, що її хвилює. Це як основа, від якої можна відштовхуватися і будувати обговорення, – пояснює Інна Князєва. – Під час арттерапії потрібно обговорити, провідчувати, поділитися своїми почуттями, а не лише намалювати малюнок. Якщо під час процесу підіймаються важливі емоції, поряд має бути спеціаліст, що допоможе впоратися з ними. Це один із важливих компонентів арттерапії”.

Арттерапія має безліч підвидів. Серед них – Серійне малювання. Це напрям психологічної допомоги, що ґрунтується на аналітичній психології. Він залучає уяву та вільну творчість, щоб допомогти дітям запустити їх природні механізми зцілення, тобто ті, що мають впоратися з переживаннями та травмами.

Особливість серійного малювання у тому, що дитина працює у власному темпі, у оточенні таких самих дітей (ефект групової терапії) і водночас індивідуально з психотерапевтом, який створює для неї безпечні комфортні умови. Діти працюють із психологом індивідуально, але постійно перебувають у групі. Це важливо, адже відбувається ефект контейнування дорослими емоційного досвіду своїх маленьких підопічних. Це одна з базових функцій методу.

Завдання для малечі – створити серію малюнків за час терапії. Сюжети та зміст цих малюнків конфіденційні, адже це ті емоції та переживання, про які дорослі люди розповідають під час індивідуальних консультацій.

“У цьому методі добре опрацьовуються емоції. Малювання – це один зі способів звільнення від напруги, релаксації, щоб можна було знайти кращий підхід до дитини”, – зазначає Інна Князєва. Чим менша за віком дитина, тим складніше їй описувати словами свої переживання, симптоми, страхи. Саме через малюнок спеціаліст може швидко знайти з нею контакт.

“Малювання – це інструмент, через який ми можемо налагодити контакт із дитиною, зрозуміти, що її може хвилювати. Через малюнок ми з дітьми зближуємося, встановлюємо довірливі відносини: діти можуть ділитися стільки, скільки хочуть. Інколи малечі просто потрібно отримати досвід стабільного безпечного контакту з дорослим”, – пояснює психотерапевтка.

Важливий нюанс: спеціалісти фонду “Голоси дітей” пройшли повноцінне навчання у засновників Серійного малювання, тому мають дозвіл практикувати цей метод.

Як проходять заняття з Серійного малювання

Залежно від потреб та стану дитини курс Серійного малювання може тривати 7-12 занять. Щоб впоратися зі своїми переживаннями, дев’ятирічна Саша з Херсонщини, про яку ми розповідали вище, відвідала всі 12. Увесь час вона працювала з однією психотерапевткою – Інною Князєвою. Раз на тиждень протягом двох місяців дівчинка відвідувала групові терапевтичні зустрічі та під час кожної створювала новий малюнок.

Заняття проходять у комфортному приміщенні та в компанії дітей зі схожими запитами, які також працюють зі своїми психотерапевтами. Для дітей дуже важливо, що після малювання вони можуть залишатися в цьому просторі та погратися з іншими. Олександрі дуже подобалося те, що поруч була купа дітей.

На початку терапії за кожною дитиною закріплюють психолога, з яким вона працюватиме індивідуально впродовж усього курсу. Саме спеціаліст допомагає психіці дитини впоратися з високою напругою.

Психолог створює для маленького клієнта безпечне та комфортне середовище для самовираження – це надважливий компонент терапії. Саме терапевт виконує функцію дорослого, який повністю залучений в процес. Він демонструє зацікавлене, некритичне, безоцінкове, емпатичне ставлення до дитини та її переживань. Тому малюк може розслабитися і просто малювати.

Мета малювання – подолати наслідки стресу. Під час арттерапії та Серійного малювання психологи не дають своїм підопічним жодних тем, а запрошують дитину вирішувати самостійно.Так діти можуть проявити те, що їх дійсно хвилює. Вони мають для цього всі необхідні інструменти й можуть вільно виговоритися, адже розуміють, що до них є постійна увага, а дорослий відкритий до спілкування на будь-які теми.

“Наприклад, дитина намалювала тваринку, але вона має певні особливості. Це дає підґрунтя ставити питання: чому така форма, чому такий колір, на кого це схоже – на маму, на людину, з якою дитина розсталась; а що ти намалювала, а що ти хотіла зобразити… На основі цього будується діалог і накладається проєкція дитини на цей малюнок. Тоді легше з нею говорити, аніж просто ставити питання. Дитина не зможе на них так дати відповідь”, – говорить Інна Князєва.

Завершується курс загальною виставкою малюнків (вернісажем), які створили діти за час терапії. Туди запрошують усіх дітей, які працювали в групі, їх психотерапевтів, а також батьків.

На що звертають увагу в малюнках дитини

Дуже важливо обговорювати малюнки з дитиною. Те, що лякає дорослих, насправді може мати зовсім інше значення для малечі. Тому необхідно послухати версію юного художника чи художниці: що саме дитина мала на увазі.

Якщо дитина малює темні чорні, складні чи криваві малюнки, це не обов’язково означає, що вона має якісь проблеми чи травматичний досвід. Можливо, вона просто любить чорний колір. Червона калюжа може означати не кров, а червоне озеро з Херсонщини.

Якщо дитина малює війну, не варто одразу бити на сполох. Те, що зараз діти малюють агресивні малюнки, бої, танки, грають у солдатів допомагає їм переживати нинішні події в країні. Тепер це нормально – це можливість дитини виплеснути внутрішню напругу, відреагувати та пережити сильні емоції.

“Важливо турботливо ставитися до дитини. Вона може малювати різноманітне – ножі, вбивства, інші теми, що її хвилюють… Купу всього. Це ті думки, що її бентежать, – продовжує психологиня. – Якщо в дитини є глибинні переживання, вона пережила складний травмуючий досвід, бачила смерть, фізичне насилля, важкі моменти, що не дають їй далі жити спокійно, то через ці малюнки вона намагається поговорити зі спеціалістом. Не завжди дитина хоче та може вийти на прямий діалог, говорити словами. Але через малюнок виходить поступово впоратися із цим”.

Вік теж має значення. Спеціалістка пояснює, що чим доросліша людина, тим простіше з нею комунікувати словесно. Малювання – чудовий інструмент у психотерапії, бо допомагає працювати з неусвідомленими процесами. Психіка часто намагається “захистити” людину від певного усвідомлення та болю, тому ніби приховує від нашої уваги важкі переживання.

За словами Тетяни, мами Олександри, малюнки доньки під час терапії відрізнялися від того, що вона малювала раніше:

“Взагалі Саша мало малює, лише інколи героїв відео, які дивиться. Вона в дитинстві не любила навіть розмальовки. [Намальовані] на заняттях [малюнки] були не такі, як вдома. Вона розкривала свої почуття там.

Частину зображень ми залишили психологу, а частину забрали. У нас є відео з виставки, де всі вони зафіксовані. Самі малюнки прості, на вигляд не дуже пов’язані із травматичним досвідом, але мають важливе значення. На кожному занятті вони пропрацьовували якусь окрему тему й розкривали її в малюнку”.

Чи завжди арттерапія допомагає

Спираючись на власний творчий потенціал, людина здатна досягти самозцілення. Тому арттерапію можна використовувати як самостійно, так і за допомогою спеціаліста (психолога), комбінуючи з бесідою. Або ж – додавати як інструмент в роботі психотерапевта. В поєднанні з сесіями, арттерапія дає більше інформації для роботи психолога.

“У мене були тільки позитивні результати. В моєму розумінні арттерапія це не панацея, але вона дає змогу в цих умовах класно працювати – дорослому чи дитині пережити в динаміці якийсь складний момент”, – ділиться Інна Князєва.

На думку психологині, малюнки можуть стати відправною точкою, щоб продовжити якісно працювати з проблемою далі. Тому не обов’язково зупинятися після курсу – варто спробувати інші техніки.

Інна Князєва зазначає, що наразі в Україні багато арттерапевтів, проте подекуди виникає питання із їхньою кваліфікацією. Терапевтка вважає, що некваліфікований спеціаліст може нашкодити дитині. Це в жодному разі не означає, що в неї з’являться психічні чи психологічні проблеми, проте є вірогідність ретравматизації та додаткового стресу. Крім того, через шарлатанів можна витратити купу часу та коштів, але рухатися абсолютно не в тому напрямку.

“Загалом, будь-яка мама може підтримати дитину, малюючи разом із нею, але щоби перетворити цей процес на терапію – необхідно бути освіченим кваліфікованим спеціалістом та дотримуватися етичного кодексу. Доказовість методу – те, що насправді важливо. У нашому фонді завжди дбають, щоб спеціалісти були дипломовані та сертифіковані в певних напрямках психотерапії”, – пояснила Інна Князєва.

Як оцінити прогрес від арттерапії

На початку терапії психолог проводить діагностику стану дитини та описує її поточний стан. Після закінчення курсу за цими ж методиками спеціаліст повторно проводить чекап маленького клієнта, щоб виміряти ефективність роботи. Крім цього, психотерапевт та батьки слідкують за станом дитини протягом курсу – як змінюється її настрій, поведінка, реакції та, звісно, малюнки.

“У психології важко щось виміряти, але є конкретні питання – “Як ти себе почуваєш?”, “Чи хочеться контактувати з іншими?”, “Як у тебе самопочуття?”. Варто говорити про основні буденні речі, які дитина пробує. Якщо до [терапії] вона не хотіла вчитися, були порушення апетиту чи сну, помітні основні ознаки стресу… Наприкінці потрібно прослідкувати, що вона переживає тепер: чи зникли якісь симптоми, чи бачить покращення, чи стала більш контактна, чи щось змінилось, а щось ні”, – пояснила психологиня.

Інна Князєва зазначила, що Олександра мала типові для свого віку симптоми тривоги, які відповідали пережитому нею травматичному досвіду. Мама Саші поділилась, що результати терапії Серійного малювання були помітні не одразу, але згодом навіть вразили її. Панічні атаки пройшли приблизно через два місяці, тривожний стан зникав поступово.

“Я навіть не думала, що вона повністю допоможе дитині позбутися панічних атак та тривоги. У неї були такі важкі стани, що я думала – без пігулок не обійдешся. Та за два місяці поступово все пройшло. Зараз її стан набагато кращий, майже як до початку вторгнення”, – розповіла мама дівчинки.

За словами Тетяни, її донька сприймала терапію не як психологічну допомогу, а як відпочинок та розвагу. Їй подобалося працювати зі своїм психологом та проводити час із дітьми – це було для неї особливо важливим. Зараз Саша почувається добре й має важливі плани на літо – відпочити від школи та більшість часу гратися з дітьми.

“Вона вже півтора року із початку повномасштабного вторгнення повністю на дистанційному навчанні. Те, що вона навчалася не в класі, а вдома, було складно і для неї, і для нас. Зараз вона хоче просто відпочити – і ми теж. Для нас теж свято, що школа закінчилась”, – зізналася Тетяна.

Наступного року дівчинку планують влаштувати в місцеву школу, щоб вона навчалася офлайн.

Арттерапія – не магія й не панацея. Якщо дитина чи доросла людина страждають від самотності, то малювання чи ліпка навряд, чи зможуть повноцінно розв’язати цю проблему. Проте буде дуже ефективною у подоланні стресу та подавлених переживань. А ще – арттерапія працює, коли її застосовують кваліфіковані спеціалісти.

Моя дитина себе ріже: що робити? Пояснення психолога

Коли батьки помічають у дитини підозрілі порізи чи опіки, їхня перша природна реакція – з’ясувати причину. Син чи дочка запевняє, що це трапилося випадково. Але ситуація повторюється, і тоді стає зрозуміло – дитина наносить їх собі сама.

Таке навмисне пошкодження свого тіла і завдання собі болю називається селфхарм (з англ. self-harm – самоушкодження). І це не спроба привернути увагу батьків, адже найчастіше підліток приховує від них свої дії та сліди на тілі.

Психологи фонду “Голоси дітей” фіксують: влітку 2023 року діти та їх батьки почали частіше звертатися з запитом щодо селфхарму. 63% психологів фонду стикалися з таким запитом протягом літніх місяців. Це – наслідок стресу через війну. 

Психологиня фонду Оксана Писарева пояснює, чому підлітки собі шкодять, як на це реагувати батькам, і що робити, щоб попередити таку поведінку. 


Яким буває самоушкодження? Це патологія?

Селфхарм – це форма деструктивної поведінки, коли людина навмисно завдає собі шкоди. Позаяк це відхилення від здорової поведінки, селфхарм є патологією. Проте це не спосіб самогубства, людина не має на меті накласти на себе руки – хоча у деяких випадках необережність призводить до загибелі.

Найрозповсюдженіша форма – порізи гострими предметами. Це не обов’язково має бути ніж – підлітки можуть діставати леза з канцелярських точилок чи застосовувати канцелярські ножі. На другому місці – опікання себе запальничками чи свічками.

Інші форми зустрічаються набагато рідше: виривання волосся, самопобиття або побиття свого тіла об стіну, навмисне ламання кісток. Також до селфхарму можна віднести відмову від води та їжі, невпорядковані сексуальні зв’язки з елементами насилля, алкогольні та наркотичні залежності.

Згідно з даними Міжнародної асоціації здоров’я за 2021 рік, селфхарм “молодшає” – протягом останніх років його діагностують не тільки у підлітків, а й у дітей 8–9 років. Загалом до цієї патології можуть вдаватися люди будь-якого віку, в тому числі дорослі.

Чому підлітки вдаються до самоушкоджень?

Існує міф, ніби дитячий та підлітковий селфхарм – спроба привернути увагу дорослих. Але це не так. Найчастіше діти ховають порізи чи опіки. Розповідають про них друзям, але не батькам.

Три основні причини, чому дитина вдається до селфхарму:

  • Доводить собі власне існування. Підліток може не відчувати повною мірою, що він існує. Наприклад, його постійно ігнорують у школі та вдома. Батьки зайняті роботою, меншими дітьми, власними сварками чи депресіями. Немає жодного колективу, де б він знайшов визнання, як-от у творчих чи спортивних гуртках. Тому, щоб отримати відгук на своє існування, підліток починає шкодити своєму тілу. У ці моменти він відчуває, що живе, стає видимим сам для себе.
  • Повертає собі контроль над тілом і життям. У житті підлітка все розписано: школа, гуртки, вступ до конкретного вищого закладу. Батьки контролюють кожний крок дитини та накладають на неї свої очікування та уявлення, зокрема про бажану поведінку, риси характеру, зовнішність. Проте у підлітковому віці дитина має потребу в усвідомленні власної особистості як окремої: хто я, чого я хочу, з ким я хочу бути? Якщо у неї немає інших можливостей самій робити важливі вибори у житті, вона подавляє багато почуттів і згодом реалізує накопичену агресію через селфхарм: “це моє тіло – що хочу, то і роблю”.
  • Карає себе. У підлітка можуть бути різні приводи вважати себе “поганим”. Можливо, він звинувачує себе у тяжкій хворобі чи смерті близької людини, розлученні батьків, проблемах у сім’ї. Або у тому, що не відповідає вимогам своєї родини. Наприклад, батьки забороняють йому виражати негативні почуття: “Ми родина, у якій не скандалять”. Але агресія накопичується, і виникає потреба її позбутися. Тоді селфхарм – спосіб прожити свої переживання та водночас покарати себе за “провину”.

У будь-якому випадку самоушкодження – це, фактично, крик про допомогу. Дитина не наважується напряму поговорити з батьками про наболіле і не знає, як інакше розрядити свою напругу та справитися з почуттями. Тоді вона навмисно спричиняє собі фізичний біль, щоб заглушити психологічний.

Що робити, якщо побачили у дитини порізи чи інші ознаки селфхарму?

Зазвичай перша реакція батьків – переляк і злість. Але варто розуміти: насваривши дитину, ми не усунемо причину, яка спонукає її до самоушкодження. Можливо, на деякий час підліток і припинить це робити, але шукатиме інший шлях виразити свої переживання – можливо, ще більш деструктивний.

Ще один важливий момент: у момент селфхарму дитина відчуває полегшення, але за деякий час у неї посилюються сум, вина та сором за свій вчинок. Аби їх заглушити, вона повторює знайомі дії та знову собі шкодить. Виникає замкнене коло. Єдиний спосіб його розірвати – не соромити підлітка ще більше, а, навпаки, допомогти розрядити почуття через довірливу розмову про те, що його бентежить.

Отже, не потрібно залякувати, докоряти, принижувати, обзивати. Фрази: “Що ти наробив?”, “Ти зовсім дурний?”“Я зараз подзвоню татові й усе розповім” – лише зменшать рівень довіри.

Краще щиро висловити своє занепокоєння та запросити сина чи дочку до діалогу: “Я бачу на твоєму тілі поранення. Що сталося?”.

Ймовірно, дитина відмахнеться, що це сталося випадково. Тоді слід продовжувати розмову: “Як це вийшло? За яких обставин? Я тривожуся за тебе. Я не розумію, як можна було так поранитися. Мені здається, це не випадково. Може, ми спробуємо про це поговорити?”.

Не бійтеся зізнатися дитині, що розгублені та тривожитеся за неї. Навпаки, підлітку важливо відчувати, що він для вас важливий.

Якщо дитина зізнавалася, що це селфхарм, спитайте про причини: “Як ти дійшов/дійшла до цієї ідеї?”“Що саме тебе непокоїть?”. Не засуджуйте її вчинок.

Ваше завдання – отримати уявлення про те, що відбувається, та спробувати розв’язати проблему.

У якому випадку не обійтися без допомоги психолога?

Якщо дитина не йде на контакт, не зізнається у селфхармі або знову завдає собі шкоди після розмови, є сенс звернутися до спеціаліста. Це може бути це психолог, психотерапевт або психіатр – залежить від ступеня травмованості дитини.

Не варто боятися залучати фахівця. Це не соромно й не означає, що ви – погані батьки та не впоралися з вихованням. Можливо, дитина за щось відчуває провину або стикнулася з булінгом у школі – і не хотіла вам про це розповідати. Або дитина закрита, тому важко довіритися комусь з дорослих.

Зазвичай психолог працює не тільки з дитиною, а з усією родиною. Потрібно не тільки дати підлітку інструменти та стратегії конструктивного розрядження напруги, а й системно попрацювати із взаємовідносинами у сім’ї. Кінцева мета – відновити рівень довіри та повернути дитині відчуття захищеності, потрібності, почутості та поміченості. Тоді, стикнувшись з проблемами, вона не шкодитиме собі, а звертатиметься до батьків за допомогою.

Іноді вистачає й консультації тільки з батьками. Був випадок: мама помітила, що її дочка подряпала собі руки, й звернулася за допомогою. У результаті дочка розповіла їй, що відбулося і чому. Після цього вони змогли налагодити стосунки. Домовилися: якщо дитина знову відчуває сильні переживання, то каже мамі “кодове” слово – наприклад, “ситуація “альфа””. Й тоді мама обов’язково відкладає всі справи та вислуховує дитину.

Що робити, якщо дитина відмовляється йти до фахівця?

Відмова від допомоги – ознака тяжкого випадку, і тоді не обійтися без лікаря-психіатра.

Батькам важливо зрозуміти: самоушкодження – це патологія, яка не пройде сама по собі. Як ви ведете дитину до лікаря, якщо у неї болить живіт, так само потрібно подбати і про ментальне здоров’я.

Поясніть дитині: “Я несу за тебе законодавчу відповідальність до 18 років. Якщо ми зараз не будемо розв’язувати цю проблему, це може погано закінчитися і для тебе, і для мене. Мені не байдуже, що з тобою відбувається, тому ми підемо до лікаря”.

Це одна з тих ситуацій, де обов’язок батьків – взяти владу у свої руки. Варто поважати та підтримувати сина чи дочку, але все ж таки не забувати, що ви у вертикальних відносинах. Чіткі кордони потрібні насамперед дитині, щоб відчувати опору та присутність у своєму житті авторитетної та досвідченої дорослої людини.

Чи існує профілактика селфхарму? 

Найкраща профілактика селфхарму – постійний контакт з дитиною та довірливі стосунки. Наголошуйте, що дитина для вас важлива. Проговорюйте напряму: “Я люблю тебе. Я можу бути зайнятий/зайнята, але якщо я тобі потрібний/потрібна, ти завжди можеш до мене звернутися – і ми знайдемо час поговорити”. Раз у раз нагадуйте дитині, що вона має право на вашу увагу.

Пояснюйте дитині, що ви можете її насварити – адже іноді вона може зробити щось таке, що ви не розділятимете. Але це не зруйнує ваші стосунки, ви не перестанете її любити та зробите все, аби допомогти. Тоді у дитини сформується уявлення, що родина – це люди, з якими вона може поділитися будь-якими проблемами та які завжди на її боці.

Вчіть сина чи дочку поважати своє тіло, зберігати здоров’я, піклуватися про себе. Це зміцнить його зв’язок із собою: “Це – моє тіло, воно існує”.

Також для запобігання селфхарму важливо, щоб у дитини було хобі. Наприклад, якісь гуртки, які вона відвідує із задоволенням. Там вона зможе розрядити свою енергію, напругу та негативні переживання через творчість – це гарна профілактика емоційного перевантаження.

258 найпоширеніших питань про вакцинацію та відповіді на них від медичних експертів доступні на Національному порталі з імунізації

В Україні працює Національний портал з імунізації. Це інформаційний ресурс для медиків, студентів, фармацевтів та українців, які шукають доказову інформацію про вакцини та щеплення. На порталі консультують 16 експертів-медиків, які надають роз’яснення стосовно рутинної вакцинації, інформацію про 24 вакцинокеровані інфекції та їхню профілактику, ефективність вакцин. Для фармацевтів та медиків на порталі оновлюють інформацію щодо актуальних змін у нормативних документах. Також розміщують дані щодо захворюваності та наявності в країні вакцин.

Медики та науковці можуть долучитися до команди експертів порталу: публікувати свої статті та відповідати на запитання українців. Керівники медзакладів можуть пропонувати редакції новини про заходи у своїх лікарнях для пацієнтів. Для сімейних лікарів та медичних сестер, які працюють у кабінетах щеплень, користування порталом – це можливість швидко отримувати доказову інформацію та роз’яснення нормативно-правової бази.

Крім того, на порталі розміщені сценарії уроків, шкільних та позакласних заходів на тему щеплень для педагогів та вихователів.

Довідка: Національний портал з імунізації створений в рамках проєкту USAID «Розбудова стійкої системи громадського здоров’я», що виконується організацією «Пакт» у партнерстві зі Швейцарським інститутом тропічної медицини та громадського здоров’я (Swiss TPH), Оверсіз Стратіджик Консалтінг (OSC), Європейським інститутом політики громадського здоров’я – ЄІПГЗ та за участю шкіл громадського здоров’я Університету Темпл, Університету Дрексель та Федерації охорони здоров’я Філадельфії (Temple/Drexel/HFP), а також громадської спілки «Коаліція за Вакцинацію» на підтримку Міністерства охорони здоров’я України та Центру громадського здоров’я України.

Перейти до вмісту